Колегія суддів cудової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:

Попович О.В., Дербенцевої Т.П., Савченко В.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей Шевченківської державної адміністрації у м. Києві, про позбавлення батьківських прав, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 06 квітня 2016 року,

26 травня 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_5 батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на те, що після розірвання шлюбу відповідач участі у вихованні та догляду за дитиною не бере, належної матеріальної допомоги на утримання та розвиток дитини не надає, що свідчить про відсутність сумлінного виконання ним своїх батьківських обов'язків щодо забезпечення інтересів дитини.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 06 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 грудня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам процесуального закону.

Касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно із частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною 2 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, суди попередніх інстанцій виходи з положень п. 2 ч. 1 статті 164 СК України, роз'яснень постанови пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (v0003700-07) "Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав" та з того, що позивачкою не доведено умисного нехтування відповідачем своїх обов'язків по вихованню доньки, що відсутні підстави для застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав. При цьому було взято до уваги вік дитини, тривалість часу на протязі якого дитина з батьком проживають окремо, а також те, що позивачка не надала беззаперечних доказів на підтвердження доцільності позбавлення батьківських прав відповідача внаслідок умисного ухилення ним від виконання батьківських обов'язків, що відповідач бажає спілкуватися з донькою.

Судом першої інстанції була надана відповідна правова оцінка висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача відносно донько ОСОБА_6.

З цією оцінкою погодився суд апеляційної інстанції та погоджується й суд касаційної інстанції, оскільки висновок органу опіки та піклування дійсно не містить мотивів доцільності позбавлення батьківських прав та зроблений лише на підставі відомостей позивачки (т.1 а.с.131-132).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Статтею 164 СК України визначено вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, а саме мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

3)жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. п. 16, 18 постанови № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (v0003700-07) ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Отже, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи даної справи виходити з того, що позбавлення особи батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому вони повно та всебічно з'ясували всі обставини у справі, надали їм належну правову оцінку.

За таких обставин судові рішення є законними й обґрунтованими, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують.

Відповідно до статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 06 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.