розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Спільного українсько-нідерландського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Група 4 Секурітас ЛТД" про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 02 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 03 березня 2016 року,

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 05 квітня 2012 року він був прийнятий на роботу до відділу власної безпеки Спільного українсько-нідерландського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Група 4 Секурітас ЛТД" (далі - СП "Група 4 Секурітас ЛТД") на посаду старшого інспектора відділу власної безпеки. 24 вересня 2014 року позивачем отримано листа від виконуючої обов'язки директора по персоналу СП "Группа 4 Секурітас ЛТД" ОСОБА_5 про те, що наказом по компанії від 12 вересня 2014 року № 283-ос його звільнено з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України. ОСОБА_4 вказане звільнення вважає незаконним та безпідставним виходячи з наступного: його не було ознайомлено з наказом про звільнення з роботи, а також з наказом про прийняття на роботу та не надано копії вказаних наказів; 14 вересня 2014 року виконуюча обов'язки директора по персоналу СП "Група 4 Секурітас ЛТД" ОСОБА_5 повідомила йому про те, що він відсторонений від роботи на період проведення службового розслідування, але його не було ознайомлено з жодними матеріалами службового розслідування та не взято з нього жодних письмових пояснень; відповідач не повідомив ОСОБА_4, у встановленому ст. 116 КЗпП України порядку про нараховані суми належні, йому при звільненні. Позивач зазначав, що вказані дії відповідача є порушенням вимог ст. 47 КЗпП України.

Таким чином, ОСОБА_4 вважає, що відповідач звільнив його з роботи без законних підстав, а тому просив суд: поновити його на посаді старшого інспектора відділу власної безпеки СП "Группа 4 Секурітас ЛТД"; стягнути з СП "Группа 4 Секурітас ЛТД" на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу згідно штатного розпису за його посадовим окладом та тарифом; зобов'язати СП "Группа 4 Секурітас ЛТД" відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 10 тис. грн.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 02 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 03 березня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно зі ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника з роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. п. 4, 7, 8 ст. 40, п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. За передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (п. п. 22, 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) ).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно встановив, що 05 квітня 2012 року позивач був прийнятий на роботу до відділу власної безпеки СП "Группа 4 Секурітас ЛТД" на посаду старшого інспектора відділу власної безпеки.

Також суд правильно врахував, що 12 липня 2014 року позивач на закріпленому за ним автомобілі "Шевролет Нива" здійснив несанкціонований виїзд за межі об'єкту "Миколаївцемент" в м. Трускавець. У службовій записці від 22 липня 2014 року позивач надав письмові пояснення про причини своїх дій. Наказом від 29 липня 2014 року № 67-ф "Про дисциплінарні стягнення співробітників компанії СП "Группа 4 Секурітас ЛТД" за порушення трудової дисципліни на ОСОБА_4 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Даний наказ був доведений до відома позивача 31 липня 2014 року, підтвердженням чого є акт про відмову від підпису вищевказаного наказу.

Водночас суд правильно встановив, що 22 серпня 2014 року ОСОБА_4 перебував на робочому місці в ПАТ "Миколаївцемент" з ознаками алкогольного сп'яніння, про що було складено відповідний акт. По даному факту призначене службове розслідування та відсторонено позивача від виконання ним службових обов'язків. За результатами службового розслідування інспектора відділу власної безпеки СП "Группа 4 Секурітас ЛТД" ОСОБА_4 рекомендовано звільнити. Згідно витягу з наказу від 12 вересня 2014 року № 283-ос "По особовому складу СП "Группа 4 Секурітас ЛТД" ОСОБА_4 звільнено на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України. З копією наказу від 12 вересня 2014 року № 283-ос позивач був ознайомлений, підтвердженням чого є акт прийому-передачі матеріальних цінностей від 14 вересня 2014 року та заява позивача від 18 вересня 2014 року щодо надіслання трудової книжки.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, встановивши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача відбулося уповноваженим органом з урахуванням правил передбачених статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України та строків накладення дисциплінарних стягнень, передбачених КЗпП України (322-08) .

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначились з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.