розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 03 березня 2016 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу.

Посилався на те, що 28 листопада 2013 року між ним та ПАТ "ВіЕйБі Банк" укладено договір банківського вкладу № 684968/2013 "Новорічний подарунок "Он-лайн" розміщеного за допомогою системи дистанційного обслуговування Інтернет-банкінг". За умовами цього договору відповідач відкриває на ім'я Вкладника картковий рахунок НОМЕР_1, на який перераховує нараховані проценти за збереження Вкладу та може бути перерахований Вклад по закінченні строку його дії. Нараховані проценти за збереження Вкладу з капіталізацією процентів Банк перераховує на Рахунок. Сума початкового Вкладу - 270 000 грн, дата вимоги Вкладником Вкладу - 28 грудня 2014 року. При зверненні позивача 24 лютого 2015 рокуз вимогою повернення Вкладу, відповідачем 25 лютого 2015 року повернута сума вкладу двома виплатами у розмірі 195 142,14 грн. та 5 000 грн.

Посилаючись на ці обставини, просив стягнути з відповідача на його користь та зобов'язати видати решту вкладу у розмірі 104 857,86 грн. та належні йому проценти за користування банківським вкладом у сумі 21 199,93 грн, та стягнути витрати позивача на проїзд до банку 03 червня 2015 року за випискою із вкладного рахунку на загальну суму 161 грн та витрати по сплаті комісії банку за надання йому виписки з вкладного (депозитного) рахунку по договору банківського вкладу від 03 червня 2015 року у сумі 100 грн.

Заочним рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 07 липня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "ВіЕйБі Банк" на користь ОСОБА_4 суму вкладу у розмірі 104 857,86 грн. за договором банківського вкладу та належні йому проценти за користування банківським вкладом у сумі 21 199,93 грн. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Чернігівського районного суду Запорізької області від 12 жовтня 2015 року за заявою ПАТ "ВіЕйБі Банк" вказане рішення суду скасовано.

Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 03 березня 2016 року рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2015 року залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї . або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банку зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Судом установлено, що 28 листопада 2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір банківського вкладу № 684968/2013 "Новорічний подарунок "Он-лайн" розміщеного за допомогою системи дистанційного обслуговування Інтернет-банкінг" на суму 270 000 грн. з датою вимоги вкладу - 28 грудня 2014 року. На ім'я вкладника, ОСОБА_4, для обліку вкладу відповідач відкрив вкладний рахунок НОМЕР_2, для перерахування нарахованих процентів за збереження вкладу, картковий рахунок НОМЕР_1.

24 лютого 2015 року позивач звернувся до відповідача про видачу грошового вкладу та нарахованих процентів. Фондом гарантування вкладів позивачу сплачено 200 000 грн, залишок невиплаченої суми за вказаним договором у розмірі 122 368,92 грн внесена до реєстру акцентованих вимог кредиторів ПАТ "ВіЕйБі Банк".

Судом також встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 (v0733763-14) "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з яким у банку запроваджено тимчасову адміністрацію.

Наслідки запровадження тимчасової адміністрації врегульовано ст. 36 вказаного Закону, відповідно до п. 1 ч. 5 якої під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

За змістом ч. 6 ст. 36 Закону обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України.

Як убачається з матеріалів справи, 24 лютого 2015 року позивач отримав гарантований Фондом граничний розмір відшкодування коштів за вкладом в розмірі 200 000 грн. двома сумами 4 857,86 грн та 195 142,14 грн.

Крім того, зі змісту рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015 року № 63 вбачається, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" з 20 березня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб з 20 березня 2015 року.

У період здійснення ліквідаційної процедури банку задоволення вимог позивача має здійснюватися у порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Задоволення позовних вимог є фактично погашенням вимог кредитора позачергово на порушення порядку ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що не припускає задоволення вимог окремих кредиторів в індивідуальному порядку поза межами ліквідаційної процедури.

Разом з тим, ч. 1 ст. 1074 ЦК України визначає, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (надалі - Закон), яким також врегульовано відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки віднесення ПАТ "ВіЕйБі Банк" до категорії неплатоспроможних фактично унеможливило здійснення операцій по перерахуванню грошових коштів позивача залучених банком на умовах договору й відповідно після прийняття Національним банком України рішення про запровадження у банку тимчасової адміністрації й призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється виключно в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів.

Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 03 березня 2016 року залишити без змін.