Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", ОСОБА_5 про визнання договору поруки припиненим,

за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2015 року,

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), ОСОБА_5 про визнання договору поруки припиненим.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 19 лютого 2007 року між ним та ПАТ "УкрСиббанк" укладено договір поруки в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 19 лютого 2007 року (споживчий кредит) № 11119156000, укладеного між ОСОБА_5 та ПАТ "УкрСиббанк". В подальшому було укладено дві додаткові угоди від 28 серпня 2009 року та від 16 листопада 2010 року.

Вказував, що в додатковій угоді від 16 листопада 2010 року № 2 в пункті 6 зазначено, що сторони домовились, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін, встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення, на що згоди він не надавав. Про даний пункт додаткової угоди він дізнався випадково.

Вважав, що кредитор не довів до його відома такі зміни в договорі. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, договір поруки може бути припинений.

Ураховуючи викладене ОСОБА_4 просив визнати договір поруки від 19 лютого 2007 року № 96900, укладений між ним та ПАТ "УкрСиббанк" таким, що припинив свою дію з моменту вчинення порушення, а саме з 16 листопада 2010 року.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 червня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2015 року рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 червня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що із змінами до кредитного договору ОСОБА_4 погодився, а тому збільшення обсягу його відповідальності не відбулось.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 лютого 2007 року між ОСОБА_4 та ПАТ "УкрСиббанк" укладено договір поруки в забезпечення споживчого кредиту № 11119156000 від 19 лютого 2007 року, укладеного між ОСОБА_5 та ПАТ "УкрСиббанк".

28 серпня 2009 року та 16 листопада 2010 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5 укладено додаткові угоди, згідно яких у зазначений кредитний договір внесено зміни щодо графіку погашення кредиту за договором, схеми погашення кредиту, строків виконання зобов'язань, зміни кінцевого повернення кредиту та встановлено процентну ставку у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення.

Пунктом 2.1 договору поруки передбачено, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови Основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

16 листопада 2010 року ОСОБА_4 підписав додаткову угоду до договору поруки від 19 лютого 2007 року, згідно якого він надав згоду на зміну основного зобов'язання, що забезпечується кредитним договором, а саме на зміну схеми погашення кредиту, кінцевого терміну виконання основного зобов'язання 19 лютого 2022 року, якщо інший термін не буде встановлений згідно умов кредитного договору, та згоду на доповнення до договору поруки пунктом 2.5 наступного змісту: сторони ознайомлені з усіма умовами договору, що обумовлюють основне зобов'язання, в тому числі стосовно можливості зміни розміру зобов'язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання, забезпеченого цим договором та/або договорами. Сторони досягли згоди відносно розміру, строку і порядку виконання зобов'язань, що забезпечуються відповідно до цього Договору, розуміючи при цьому можливість зміни розміру зобов'язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання у випадках, передбачених умовами договору, що обумовлюють основне зобов'язання. Сторони підтверджують, що згідно цього договору забезпечуються також і розмір зобов'язань, строк і порядок їх виконання, який може бути змінено відповідно до умов вищевказаних договорів, що обумовлюють основне зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) встановили, що ОСОБА_4 належним чином було ознайомлено зі змістом договорів та додаткових угод до них з усіма змінами, які вносились до кредитного договору додатковими угодами, своєї незгоди з приводу змін до кредитного договору ОСОБА_4 до банку протягом п'яти років не надавав, а тому суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанційнорм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2015 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", ОСОБА_5 про визнання договору поруки припиненим залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.