Штелик С.П., Журавель В.І., Хопти С.Ф., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Алєксєєва Олена Олексіївна, про визнання заповіту недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_7, на рішення апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2015 року,

У жовтні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, у якому просила суд визнати недійсним заповіт від 26 квітня 2013 року, складений від імені ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_5

В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на час підписання заповіту, внаслідок наявних у неї хвороб, отриманої травми та приймання ліків, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, відтак волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало її внутрішній волі.

З огляду на зазначене просила позов задовольнити.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Визнано недійсним заповіт від 26 квітня 2013 року, складений та посвідчений від імені ОСОБА_8 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - Алєксєєвою О.О., реєстровий номер 1317.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2015 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2015 року скасовано.

Ухвалено у справі нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2015 року скасувати, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2015 року залишити в силі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З матеріалів справи вбачається, що рішення апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2015 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи недійсним заповіт від 26 квітня 2013 року, складений та посвідчений від імені ОСОБА_8 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алєксєєвою О.О., суд першої інстанції керувався висновком посмертної судово-медичної експертизи про те, що на момент підписання спірного заповіту ОСОБА_8 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції врахував висновки комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи № 466 від 04 вересня 2015 року, проведеної на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 05 серпня 2015 року, згідно якої ОСОБА_8 за життя і на час складання заповіту 26 квітня 2013 року будь-якими психічними захворюваннями не страждала, на час складання заповіту 26 квітня 2013 року за станом здоров'я з врахуванням отриманої побутової травми і хронічних захворювань могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Таким чином, суд апеляційної інстанції належним чином оцінивши докази, подані сторонами (ст. 212 ЦПК України), правильно застосувавши положення ч.1 ст. 225 ЦК України, врахувавши правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року в справі № 6-131цс14, яка згідно із ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України, дійшов вірного висновку про те, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 відсутні, оскільки судом не встановлена неспроможність ОСОБА_8 в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.

При цьому апеляційний суд згідно вимог ст. ст. 147, 212 ЦПК дав належну правову оцінку кожному висновку експертизи, оцінив їх з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження.

Розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у зв'язку із чим оскаржене судове рішення відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ