розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю "Броварський завод комунального устаткування", ОСОБА_5 про усунення перешкод і вселення; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Товариства з додатковою відповідальністю "Броварський завод комунального устаткування" про встановлення фактів та визнання ордеру недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 березня 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Броварський завод комунального устаткування" (далі - ТОВ "Броварський завод комунального устаткування"), ОСОБА_5 про усунення перешкод і вселення.

Посилалася на те, що 29 травня 2012 року їй було видано ордер № 188 на вселення у кімнату гуртожитку, що знаходиться на балансі ТОВ "Броварський завод комунального устаткування" та розташований за адресою: АДРЕСА_1 Зазначений ордер виданий на підставі рішення профкому заводу № 80 від 29 травня 2012 року. На підставі ордера ОСОБА_4 була зареєстрована у гуртожитку. Комендант ОСОБА_6 вказала позивачці на кімнату НОМЕР_1 та надала ключі від неї. Протягом року ОСОБА_4 безперешкодно користувалася кімнатою НОМЕР_1 та сплачувала за користування нею до 10 червня 2013 року, коли вона дізналася, що гуртожиток передається у комунальну власність територіальної громади м. Бровари. Комендант ОСОБА_6 вказала ОСОБА_4 виселятися, оскільки хоче приватизувати кімнату на свою доньку ОСОБА_5 Позивачка відмовилася виселятися, оскільки вважає, що користується кімнатою на законних підставах.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2015 року було об'єднано в одне провадження та прийнято до спільного розгляду позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ТОВ "Броварський завод комунального устаткування" про встановлення фактів та визнання ордеру недійсним.

ОСОБА_5 посилалася у позові на те, що їй відповідно до ордера № 117 від 29 жовтня 2008 року було дозволено проживати у кімнаті АДРЕСА_1 а ОСОБА_4 виданий ордер на ліжкомісце у гуртожитку. ОСОБА_4 не працювала і не працює у ТОВ "Броварський завод комунального устаткування", а тому вона не мала права отримувати ордер. Кімнату зайняла самоправно, а тому ОСОБА_5 просила встановити факт самовільного зайняття ОСОБА_4 кімнати НОМЕР_1 у гуртожитку та визнати недійсним ордер № 188 від 29 травня 2012 року, виданий ОСОБА_4 на проживання у гуртожитку.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 29 березня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Усунуто ОСОБА_4 перешкоди у користуванні ліжкомісцем у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом її вселення у гуртожиток на визначене завідуючим гуртожитком ліжкомісце. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 29 жовтня 2008 року ТОВ "Броварський завод комунального устаткування" на підставі рішення профкому заводу № 64 від 29 жовтня 2005 року на ім'я ОСОБА_5 був виданий ордер на зайняття кімнати НОМЕР_1 у гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 52).

29 травня 2012 року ТОВ "Броварський завод комунального устаткування" на підставі рішення профкому заводу № 80 від 29 травня 2012 року на ім'я ОСОБА_4 виданий ордер № 188 на ліжкомісце у гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 6).

Рішенням апеляційного суду Київської області від 09 вересня 2014 року у справі за позовом ТОВ "Броварський завод комунального устаткування" до ОСОБА_4 про визнання недійсним ордеру та виселення, встановлено, що ОСОБА_4 заселялася у гуртожиток з волі позивача та порушень з боку ОСОБА_4 при отриманні ордеру не встановлено.

Відповідно до ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 виданий ордер на ліжкомісце у гуртожитку, а ОСОБА_5 ордер на кімнату НОМЕР_1 у гуртожитку, а тому остання має право на проживання саме у кімнаті НОМЕР_1, оскільки жодного рішення щодо спростування права ОСОБА_5 на проживання у спірній кімнаті матеріали справи не містять.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої й апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.