головуючого Євтушенко О.І., суддів: Завгородньої І.М., Ситнік О.М., Кафідової О.В., Фаловської І.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", треті особи: Моторне (транспортне) страхове бюро України, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Сумської області від 14 грудня 2015 року,

У листопаді 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - ПАТ "СК "УСГ"), про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди.

Посилалася на те, що 22 травня 2012 року між нею та відповідачем укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та з пасажирами за № 28-1902-12-00024 РБА, предметом якого є страхування майнових інтересів позивача, пов'язаних, зокрема, з володінням, користуванням і розпорядженням належним позивачу транспортним засобом "Mazda CX-7", державний номерний знак НОМЕР_1.

25 травня 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), під час якої автомобіль позивачки був пошкоджений. Відповідно до звіту № 36 про незалежну оцінку майна від 04 червня 2013 року вартість матеріального збитку становить 170 713 грн 07 коп. (ринкова вартість автомобіля на момент аварії).

Згідно зі страховим актом ПАТ "СК "УСГ" розмір страхового відшкодування визначено у розмірі 50 593 грн 07 коп., яке підлягає виплаті Публічному акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") як вигодонабувачу за договором.

Листом від 15 липня 2013 року за № 03/4140 відповідач її повідомив, що відповідно до п. 13.4 договору в разі конструктивної загибелі транспортного засобу ним прийнято рішення про виплату страхового відшкодування за формулою, передбаченою п. 13.4.2 договору, відповідно до якого вартість залишків транспортного засобу може бути розрахована (на розсуд відповідача) як на підставі висновку експерта, так і на підставі ринкового попиту на відповідні залишки. З урахуванням заяви ОСОБА_8, в якій останній пропонує купити пошкоджений автомобіль за 120 000 грн, відповідач зробив висновок про те, що ринкова вартість залишків автомобіля становить саме цю суму.

Не погоджуючись з визначеним відповідачем розміром суми страхового відшкодування, позивачка посилалась на те, що відповідно до Звіту № 36,1 дійсна вартість автомобіля після аварії становить 60 505 грн 41 коп. Отже, відповідач завищив вартість пошкодженого автомобіля на 59 494 грн 59 коп.

Враховуючи викладене, ОСОБА_6 просила стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування у розмірі 59 494 грн 59 коп., витрати, пов'язані з оцінкою автомобіля, у розмірі 1 300 грн та моральну шкоду, яку вона оцінили у 3 000 грн.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 липня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 14 грудня 2015 року рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 липня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено за безпідставністю. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена частково.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом встановлено, що 22 травня 2012 року між позивачкою та відповідачем укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та з пасажирами за № 28-1902-12-00024 РБА, предметом якого є страхування майнових інтересів позивача, пов'язаних, зокрема, з володінням, користуванням і розпорядженням належним позивачу транспортним засобом "Mazda CX-7", державний номерний знак НОМЕР_1.

25 травня 2013 року сталася ДТП, під час якої автомобіль позивачки був пошкоджений.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що вигодонабувач, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", не звертався до суду з позовом про стягнення суми страхового відшкодування, а тому право вимоги позивач мав би лише при наявності на це відповідних повноважень, наданих йому вигодонабувачем. За відсутності таких повноважень позивач не має права на одержання страхового відшкодування.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд керувався тим, що у позивачки відсутня заборгованість за кредитним договором, а тому вона має право на виплату страхового відшкодування, однак не довела своїх позовних вимог.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 985 ЦК України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Частиною 4 ст. Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Відповідно до п. 18 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (v0004740-13) якщо за договором страхування визначений вигодонабувач, він повинен бути залучений до участі у справі (стаття 985 ЦК України, стаття 3 Закону України "Про страхування"). Відповідно до наведених положень закону договір страхування надає право третій особі (вигодонабувачу) вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, хоча і не покладає на нього обов'язків останнього. При розгляді таких справ суди повинні враховувати положення статей 636, 985 ЦК України, статтю 3 Закону України "Про страхування", і у разі якщо буде встановлено, що вигодонабувач відмовився від пред'явлення позову до страховика або сума страхової виплати більша, ніж має отримати вигодонабувач, страхувальник/потерпілий не позбавлений права на пред'явлення позову про виплату страхового відшкодування на свою користь на загальних підставах.

З довідки від 02 червня 2014 року, виданої ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", вбачається, що 28 травня 2014 року заборгованість ОСОБА_6 за кредитним договором від 12 травня 2008 року № 014/9865/73/83588 погашена в повному обсязі (а. с. 230, т. 1).

Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що потерпілий/страхувальник не позбавлений права на пред'явлення позову про виплату страхового відшкодування на свою користь на загальних підставах.

Відповідно до звіту № 36 про незалежну оцінку майна (визначення розміру матеріального збитку) вартість відновлюваного ремонту автомобіля "Mazda CX-7", державний номерний знак НОМЕР_1, складає 207 436 грн 88 коп., у той же час ринкова вартість автомобіля на момент ДТП становила 170 713 грн 07 коп.

Керуючись п. 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, оцінювач зробив висновок про те, що відновлення автомобіля є економічно недоцільним, а тому вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, складає 170 713 грн 07 коп. (а .с. 113117, т. 1).

Відповідно до п 13.4 договору страхування у разі конструктивної загибелі ТЗ (якщо матеріальний збиток перевищує 60 % дійсної вартості ТЗ, визначеної згідно з чинним законодавством України на момент настання страхового випадку) розмір страхового відшкодування може бути визначений або за п. 13.4.1, або за п. 13.4.2.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачка за власні кошти повністю відремонтувала автомобіль "Mazda СХ-7" та користується ним.

При розрахунку розміру страхового відшкодування ПрАТ "СК "УСГ" керувалося п. 13.4.2 і визначило вартість придатних залишків автомобіля "Mazda СХ-7" на підставі ринкового попиту на вказані залишки станом на момент настання страхового випадку в сумі 120 000 грн, відповідно до заяви ОСОБА_8, який, начебто, дав згоду придбати залишки ТЗ (а. с. 125, т. 1).

Відповідно до звіту № 36,1 про незалежну оцінку майна (визначення вартості працездатних та ліквідних складових), який є невід'ємною частиною звіту № 36, працездатними та ліквідними прийнято наступні складові: фонар з. пр., фари передні (2 шт.), бампер п. в зборі, капот, крила п. (2 шт.), підкрилки п. (2 шт.), скло лобове, скло заднє, скло бокових пр. дверей (2 шт.), скло пр. боковини (кутове), двері з.пр./з.л. в зборі; дзеркало зовн. пр., диски легкосплавні передніх коліс (2 шт.). Вартість названих працездатних та ліквідних складових автомобіля "Mazda СХ-7", придатних для подальшої експлуатації, визначена оцінювачем у 60 505 грн 41 коп. (а. с. 3538, т. 1).

ПАТ "СК "УСГ" не погодилась з результатами оцінювання, викладеними у Звіті № 36,1, посилаючись на те, що вони є неповними, зроблені з порушенням п. 7.20 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, відповідно до якого вартість технічно справних складників визначається на підставі результатів їх діагностування на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві автосервісу, а у разі необхідності дефектування.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи від 10 вересня 2015 року вартість працездатних та ліквідних складових автомобіля "Mazda СХ-7" з врахуванням того, що всі складові вказаного КТЗ не потребують додаткового дефектування, перевірки та аналізу для визначення їх технічного стану, а є працездатними та придатними для використання, крім тих, які визначені у звіті № 36 про незалежну оцінку майна (визначення розміру матеріального збитку) автомобіля "Mazda СХ-7" від 04 червня 2013 року та блоку SRS, та інших складових відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а також з врахуванням обмежень, що викладені в дослідницькій частині висновку станом на дату оцінки - 25 травня 2013 року, складає 93 925 грн 70 коп.

Таким чином, звітом № 36,1 була визначена вартість окремих складових ТЗ, а саме: фонар з.пр., фари передні (2 шт.), бампер п. в зборі, капот, крила п. (2 шт.), підкрилки п. (2 шт.), скло лобове, скло заднє, скло бокових пр. дверей (2 шт.), скло пр. боковини (кутове), двері з.пр./з.л. в зборі; дзеркало зовн. пр., диски легкосплавні передніх коліс (2 шт.) у розмірі 60 505 грн 41 коп.

Крім того, оцінювач у звіті № 36,1 зазначив, що решта складових автомобіля прийнята ним як неліквідні або як такі, що потребують додаткового дефектування, перевірки та аналізу для визначення їхнього технічного стану та ліквідності.

Вартість інших складових ТЗ була визначена у висновку судової автотоварознавчої експертизи від 10 вересня 2015 року у розмірі 93 925 грн 70 коп.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки залишки пошкодженого автомобіля залишились у користуванні позивачки, які були нею використані для відновлення технічного стану автомобіля, то саме на позивачку покладається тягар доведення як розміру заподіяної їй шкоди, так і, зокрема, розміру вартості залишків транспортного засобу та позивачка не довела іншого, тому загальна вартість залишків транспортного засобу, які залишились у користуванні позивачка, складає 154 431 грн 11 коп. (60 505 грн 41 коп. + 93 925 грн 70 коп.).

Однак заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд помилково стягнув з позивачки судовий збір.

Відповідно до п. 7 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", який був чинним на момент звернення позивачки до суду, від сплати судового збору звільняються державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Пунктами 3, 7 частини 35 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" (v0010740-14) судам роз'яснено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат (частина друга статті 88 ЦПК України). У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду заяви позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Враховуючи те, що позивачка була звільнена від сплати судового збору, то з неї не підлягає його відшкодування на користь держави, а тому суд вважає за необхідне рішення суду апеляційної інстанції скасувати в частині стягнення судових витрат та витрат на проведення автотоварознавчої експертизи. В іншій частині рішення залишити без змін.

Оскільки обставини справи в цій частині не потребують додаткової перевірки, то відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право частково скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення.

Керуючись ст. ст. 333, 336, 341, 343, 344, 346, 347, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ .

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 14 грудня 2015 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_6 824 гривень 35 копійок судового збору в дохід держави та 2 767 гривень 50 копійок витрат на проведення автотоварознавчої експертизи на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група".