Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В.,

суддів: Леванчука А.О.,

Маляренка А.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, треті особи: ПП "Коруна", Ужгородська міська рада, про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 03 березня 2016 року,

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, треті особи: ПП "Коруна", Ужгородська міська рада, про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що 06 серпня 1997 року між нею та Фондом комунальної власності Ужгородської міської ради народних депутатів (правонаступником якого є Департамент міського господарства Ужгородської міської ради) відповідно до вимог Положення про патент на право оренди будівель, затвердженого наказом Фонду Державного майна України від 31 січня 1995 року № 90 (z0071-95) було укладено договір купівлі-продажу патенту на право оренди приміщення НОМЕР_1.

11 жовтня 1998 року Фондом комунального майна Ужгородської міської ради було видано патент НОМЕР_1 на право оренди будівель за адресою: АДРЕСА_1.

За умовами даного договору відповідач зобов'язався передати ОСОБА_2 на 50 років патент і право оренди приміщення загальною площею 3 897,5 кв. м (в тому числі підвал 330,4 кв. м), яке знаходиться в АДРЕСА_1, а позивач зобов'язався прийняти вказаний патент і сплатити його вартість, яка складає 48 545 грн.

На виконання договірних зобов'язань позивачем було сплачено обумовлену грошову суму, а відповідач передав ОСОБА_2 даний патент на оренду вищезазначеного приміщення, що підтверджується квитанцією про оплату.

Постановою Львівського Апеляційного господарського суду від 20 грудня 2012 року у справі № 5008/580/2012 задоволено апеляційну скаргу Ужгородської міської ради, за наслідками якої було визнано недійсним договір купівлі-продажу патенту на право оренди приміщення від 06 серпня 1997 року НОМЕР_1, укладений між позивачем та Ужгородською міською радою в особі Фонду комунальної власності Ужгородської міської ради повністю та Патент виданий 11 вересня 1998 року № 13 Фондом комунальної власності Ужгородської міської ради на право оренди будівель (споруд, приміщень) за адресою: АДРЕСА_1 повністю.

У зв'язку із визнанням недійсним судом апеляційної інстанції договору купівлі-продажу патенту на право оренди приміщення від 06 серпня 1997 року НОМЕР_1 та патенту НОМЕР_1 виданого 11 вересня 1998 року Фондом комунального майна Ужгородської міської ради на право оренди вказаних будівель, настають правові наслідки, що полягають в поверненні нею вказаного приміщення, а для відповідача повернення отриманих грошових коштів, тобто застосовується двостороння реституція.

Внаслідок спливу певного проміжку часу виплачені кошти, які були отримані на виконання укладання договору купівлі-продажу патенту на право оренди вищезазначених приміщень та отриманого патенту від 11 вересня 1998 року НОМЕР_1 Фондом комунального майна Ужгородської міської ради на право оренди будівель, знецінилися та відповідно підлягають індексації.

Згідно з розрахунком Аудиторської фірми "Сентан" про визначення вартості патенту від 11 вересня 1998 року НОМЕР_1 на право оренди зазначених будівель та витраченої вигоди від визнання цього патенту недійсним з урахуванням інфляції на 01 червня 2014 року, відповідно до якого загальний розмір вартості вказаного патенту з урахуванням інфляції станом на 01 червня 2014 року становить 245 780,30 грн.

Також відповідач зобов'язаний відшкодувати їй моральну шкоду, що полягає в душевних стражданнях, яких остання зазнала у зв'язку з багато численними судовими процесами, які велися навколо вищезазначеного орендного приміщення, зокрема, внаслідок безпідставного паплюження її імені.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила задовольнити її позовні вимоги.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 03 березня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Департаменнту міського господарства Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_2 245 780,30 грн.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу судді апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та направити справу до апеляційного суду для подальшого розгляду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, застосувавши наслідки недійсності правочину, врахувавши те, що позивачем спірне майно в 1998 році було відчужено, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 03 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.