Головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Карпенко С.О., Мостової Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Магістраль Фулл", про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Калкан" на заочне рішення Бородянського районного суду Київської області від 02 грудня 2014 року та рішення апеляційного суду Київської області від 28 травня 2015 року,

У лютому 2013 року позивач ПАТ "Енергобанк" звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 07 жовтня 2010 року між ПАТ "Енергобанк" та ТОВ "Магістраль Фулл" було укладено договір кредитної лінії № 1010-02, зі змінами та доповненнями, внесеними в зазначений договір згідно додаткових договорів № 1 від 09 грудня 2010 року, № 2 від 14 січня 2011 року, № 3 та № 4 від 01 березня 2011 року, за яким банк відкрив останньому не відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування 3 500 000,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитною лінією 13,5 % річних, а з 01 березня 2011 року, відповідно зі змінами, внесеними згідно зазначеного додаткового договору № 3 від 01 березня 2011 року до кредитного договору - 12 % річних, строком кредитування з 07 жовтня 2010 року по 07 лютого 2012 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язання умов вказаного кредитного договору № 1010-02 від 07 жовтня 2010 року, між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки від 29 жовтня 2010 року, відповідно до якого остання передала в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 357,1 кв.м., та земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,25 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Позичальник ТОВ "Магістраль Фулл" не виконував належним чином умови вищевказаного кредитного договору, не виконало їх і після направлення йому позивачем вимоги від 21 січня 2013 року щодо повернення суми заборгованості, і станом на 09 липня 2014 року, заборгованість ТОВ "Магістраль Фулл" по кредитному договору склала 4 001 053,24 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 09 липня 2014 року, еквівалентно 46 644 798, 92 грн (з розрахунку 1 дол. США = 11,658 грн).

На підставі наведеного, позивач просив в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Магістраль Фулл" за зазначеним вище договором кредитної лінії в розмірі 2 186 000,00 грн звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 29 жовтня 2010 року.

Заочним рішенням Бородянського районного суду Київської області від 02 грудня 2014 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 28 травня 2015 року рішення суду першої інстанції змінено.

В рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль Фулл" за договором кредитної лінії № 1010-02 від 07 жовтня 2010 року в розмірі 4 001 053,24 (чотири мільйони одна тисяча п'ятдесят три) доларів США 24 центів, що за офіційним курсом становить 46 644 798,92 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 2 251 794,97 доларів США, що еквівалентно 26 251 718,49 грн; заборгованість за відсотками - 1 162 087,72 доларів США, що еквівалентно 13 547 769,76 грн; пеня за прострочення сплати кредиту - 262 417,90 доларів США, що еквівалентно 3 059 301,98 грн; пеня за прострочення сплати відсотків - 24 696,60 доларів США, що еквівалентно 287 916,19 грн; три проценти річних за прострочення сплати відсотків - 46 075,41 доларів США, що еквівалентно 537 153,17 грн; три проценти річних за прострочення сплати кредиту - 253 980,64 доларів США, що еквівалентно 2 960 939,33 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 29 жовтня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2651, шляхом визнання права власності за публічним акціонерним товариством "Енергобанк" на наступне нерухоме майно, яке зареєстроване на праві власності за ОСОБА_6: житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в с. Блиставиця, Бородянського району Київської області, по вул. Петровського, 103а, вартістю 1 658 000,00 грн; земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в с. Блиставиця Бородянського району Київської області, по вул. Петровського, 103а, вартістю 528 000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ "Калкан" просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Свої вимоги ТОВ "Калкан" обґрунтовує тим, що воно участі у справі не брало, разом з тим зазначеними вище рішеннями порушені їх права, оскільки відповідно до договору поруки від 29 жовтня 2010 року, укладеного між ПАТ "Енергобанк" та ТОВ "Калкан", останній поручився перед банком відповідати по зобов'язаннях ТОВ "Магістраль Фулл", що випливають з договору кредитної лінії № 1010-02 від 07 жовтня 2010 року.

Вважає, що порука припинилась, крім того розрахунок заборгованості є помилковим та не відповідає дійсності.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позов, районний суд з висновками якого в цій частині погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ТОВ "Магістраль Фулл" свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, в результаті чого існує заборгованість перед позивачем, тому іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом визнання права власності на належні відповідачу предмети іпотеки.

Змінюючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що його резолютивна частина не відповідає вимогам ст. 39 Закону України "Про іпотеку".

Судами встановлено, що 07 жовтня 2010 року між ПАТ "Енергобанк" та ТОВ "Магістраль Фулл" в особі директора ОСОБА_6 було укладено договір кредитної лінії № 1010-02, із змінами та доповненнями, внесеними в зазначений договір згідно додаткових договорів № 1 від 09 грудня 2010 року, № 2 від 14 січня 2011 року, № 3 та № 4 від 01 березня 2011 року, за яким банк відкрив останньому не відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування 3 500 000,00 доларів США, на строк з 07 жовтня 2010 року по 07 лютого 2012 року на рефінансування заборгованості за кредитним договором № 26 від 16 грудня 2009 року, укладеного між позичальником (ТОВ "Магістраль Фулл") та ВАТ "БГ Банк" та на поповнення обігових коштів, зі сплатою за користування кредитною лінією 13,5 % річних, а з 01 березня 2011 року, відповідно зі змінами, внесеними згідно зазначеного додаткового договору № 3 від 01 березня 2011 року до кредитного договору - 12 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язання умов вказаного кредитного договору № 1010-02 від 07 жовтня 2010 року, між ПАТ "Енергобанк" та відповідачем ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки від 29 жовтня 2010 року, відповідно до якого остання передала в іпотеку банку належне їй на праві власності наступне майно: житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 357,1 кв. м, та земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,25 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 4.3 договору іпотеку передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя; в іншій спосіб, не заборонений чинним законодавством України.

Позичальник ТОВ "Магістраль Фулл" не виконувало належним чином умови вказаного вище кредитного договору і станом на 09 липня 2014 року, згідно розрахунку позивача, заборгованість позичальника по кредитному договору склала 4 001 053,24 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 09 липня 2014 року, еквівалентно 46 644 798,92 грн (з розрахунку 1 дол. США = 11,658 грн), яка включає в себе: загальна заборгованість за кредитом - 2 251 794,97 доларів США, що еквівалентно 26 251 718,49 грн, загальна заборгованість по процентам за користування кредитом - 1 162 087,72 доларів США, що еквівалентно 13 547 769,76 грн, пеня за прострочення сплати процентів - 24 696,6 доларів США, що еквівалентно 287 916,19 грн, пеня за прострочення сплати кредиту - 262 417,90 доларів США, що еквівалентно 3 059 301,98 грн, 3 % річних за прострочення сплати процентів - 46 075,41 доларів США, що еквівалентно 537 153,17 грн, 3 % річних за прострочення сплати кредиту - 253 980,64 доларів США, що еквівалентно 2 960 939,33 грн.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України (435-15) передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій у порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК не з'ясували чи передбачено договором іпотеки передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у судовому порядку та чи наділений суд повноваженнями вирішувати вказане питання таким способом.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги, що хоча ТОВ "Калкан" участь у справі не брало, суд вирішив питання про їх права, свободи та обов'язки, оскільки воно є поручителем перед позивачем по зобов'язаннях ТОВ "Магістраль Фулл" (ст. 324 ЦПК України).

Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 348 ЦПК України, якщо касаційну скаргу на судове рішення було подано в установлені цим Кодексом строки, але вона надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи або коли строки на подання касаційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин було поновлено або продовжено і особа, яка подала касаційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за правилами, встановленими цією главою. Залежно від обґрунтованості цієї касаційної скарги суд касаційної інстанції постановляє ухвалу або ухвалює рішення відповідно до ст. ст. 345, 346 цього Кодексу і при цьому за наявності підстав може бути скасовано ухвалу або рішення суду касаційної інстанції.