розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсним правочину в частині третейського застереження, за касаційною скаргою ОСОБА_2 в особі її представника ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києвавід 09 грудня 2015 року,

ОСОБА_2 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 03 липня 2008 року між нею та ПАТ "Укрсоцбанк" був укладений договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 382/410/08-А, відповідно до якого відповідач надав позивачу кредит на придбання автомобіля "TOYOTA," модель "Land Cruiser 120", 2008 року випуску, за договором купівлі-продажу автомобіля від 12 червня 2008 року № ВДзА-0010/179, укладеним із TOB"ВІДІ Автострада". У жовтні 2014 року відповідач звернувся до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовною заявою про стягнення заборгованості з позивача за договором кредиту. Ухвалою третейського суду від 13 листопада 2014 року порушено провадження у справі. До договору кредиту було включено п. 6.2, який містить третейське застереження. Вважає, що положення п. 6.2 до кредитного договору не відповідають вимогам закону та підлягають визнанню судом недійсними, так як передумовою укладення будь-якої третейської угоди та однією з підстав звернення до третейського суду відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України "Про третейські суди" є наявність спору, який вже існував на час укладення такої угоди. Також вважає, що при укладанні договору кредиту відповідач фактично зобов'язав позивача додатково укласти інший правочин, а саме третейську угоду, якою встановив обов'язок позивача погодитись розглядати спори між сторонами договору у визначеному відповідачем Третейському суді при Асоціації українських банків. Позивач просив визнати п. 6.2 договору кредиту недійсним.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 в особі її представника ОСОБА_3 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки викладені в касаційній скарзі доводи про наявність підстав для скасування судового рішення потребують перевірки колегією суддів.

Керуючись ч. 5 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсним правочину в частині третейського застереження, за касаційною скаргою ОСОБА_2 в особі її представника ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києвавід 09 грудня 2015 року призначити до судового розгляду.