розглянувши у судовому засіданні справу за позовом прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради до ОСОБА_3, Брюховицької селищної ради, треті особи: Управління Держкомзему у м. Львові, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Урумова Жанна Михайлівна, про витребування майна, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради про визнання права власності на майно

за касаційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 19 травня 2015 року, -

У травні 2011 року прокурор Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради звернувся до суду із указаним позовом, із урахуванням уточнених позовних вимог просив поновити строк для звернення до суду; скасувати рішення Брюховицької селищної ради від 23 жовтня 2008 року № 618; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05 листопада 2008 року, укладений між Брюховицькою селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" (далі - ТОВ "Новобуддизайн"); визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25 грудня 2008 року в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,2300 га; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 27 січня 2009 року ОСОБА_3; витребувати в ОСОБА_3 земельну ділянку та зобов'язати повернути її в розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що земельні ділянки загальною площею 8,8643 га (у тому числі й спірна земельна ділянка площею 0,2300 га), які розташовані в районі АДРЕСА_1, є землями лісового фонду, які належать до категорії лісів першої групи (ліси населених пунктів, які призначені для виконання рекреаційних, санітарно-гігієнічних та оздоровчих функцій) та перебували в державній власності.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року зобов'язано Брюховицьку селищну раду прий-няти рішення про відчуження ТОВ "Новобуддизайн" земельної ділянки площею 8,8643 га, що розташована в районі вул. Ряснянської у смт Брюховичі у м. Львові й перебуває в оренді ТОВ "Новобуддизайн" для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру, та укласти з ТОВ "Новобуд-дизайн" договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки.

23 жовтня 2008 року Брюховицькою селищною радою прийнято рішення № 618, на підставі якого 5 листопада 2008 року між селищною радою й ТОВ "Новобуддизайн" було укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки загальною площею 8,8643 га, з яких: 1,8000 га - для житлового будівництва та 7,0643 га - для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру.

25 грудня 2008 року між ТОВ "Новобуддизайн" (продавець) і ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (покупці) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (з одночасним поділом її в натурі) за умовами якого ОСОБА_3 переходить у власність земельна ділянка площею 0,2300 га.

27 січня 2009 року ОСОБА_3видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2300 га, що розташована в районі АДРЕСА_1.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 липня 2010 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року скасовано, крім того, Брюховицька селищна рада з перевищенням повноважень здійснила відчуження зазначеної земельної ділянки, яка відноситься до лісів першої групи.

У грудні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом, просила визнати незаконною бездіяльність Кабінету Міністрів України в період із 7 грудня 2004 року до 5 листопада 2008 року у реалізації його повноважень власника земельної ділянки рекреаційного призначення загальною площею 8,8643 га в районі АДРЕСА_1, а також визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,2300 га з цільовим призначенням для громадсько-житлового будівництва, кадастровий НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що бездіяльність Кабінету Міністрів України є проявом байдужого волевиявлення власника щодо юридичної долі земельної ділянки, що призвело до її продажу Брюховецькою селищною радою для ТОВ "Новобуддизайн" у порядку виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року. Спірну земельну ділянку вона добросовісно набула у ТОВ "Новобуддизайн", тому має право розпоряджатись нею на власний розсуд. Крім того, земельну ділянку вона набула у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень, тому зазначена земельна ділянка не підлягає витребуванню.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2013 року закрито провадження у справі в частині вимог первісного позову про скасування рішення Брюховецької селищної ради № 618 від 23 жовтня 2008 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2013 року первісний позов задоволено. Витребувано у ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2300 га, кадастровий НОМЕР_1 та зобов'язано ОСОБА_3 повернути її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України. В іншій частині позову відмовлено. В зустрічному позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 12 червня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення первісного позову та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 лютого 2015 року рішення апеляційного суду Львівської області від 12 червня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 19 травня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано у частині відмови у задоволенні позову прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 листопада 2008 року, укладеного між Брюховицькою селищною радою та ТОВ "Новобуддизайн", в цій частині закрито провадження у справі. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно з проектом організації і розвитку лісового господарства Львівського державного лісового господарства, затвердженого Державним комітетом лісового господарства України, за функціональним зонуванням лісопарку квартал № 44 Брюховицького лісництва віднесено до зони масового відпочинку; землі цього кварталу перебували у складі державного лісового фонду, у тому числі спірна земельна ділянка. Постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1997 року № 1391 "Про внесення змін до переліку населених пунктів, віднесених до курортних" (1391-97-п) селище Брюховичі віднесено до категорії курортних.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів трудящих від 12 січня 1978 року № 14 земельні ділянки селища Брюховичі відносяться до земель рекреаційного призначення.

Судами встановлено, що рішеннями Брюховицької селищної ради від 11 березня 2004 року № 245 та від 18 березня 2004 року № 263 було вилучено земельні ділянки, ліси першої групи, у кварталі 44 з державного лісового фонду Брюховицького лісництва Львівського державного лісового господарства, загальною площею 19,1 га, і віднесено їх до земель селища рекреаційного призначення.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25 квітня 2005 року, ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 серпня 2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2009 року, визнано неправомірними та скасовано зазначені рішення Брюховицької селищної ради від 11 березня 2004 року № 245 та від 18 березня 2004 року № 263.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року зобов'язано Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про відчуження ТОВ "Новобуддизайн" земельної ділянки площею 8,8643 га, що розташована в районі АДРЕСА_1 та перебуває в оренді ТОВ "Новобуддизайн" для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру, й укласти з ТОВ "Новобуддизайн" договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки.

23 жовтня 2008 року Брюховицькою селищною радою прийнято рішення № 618, на підставі якого 05 листопада 2008 року між радою й ТОВ "Новобуддизайн" було укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки.

25 грудня 2008 року між ТОВ "Новобуддизайн" (продавець) і ОСОБА_3 (покупець) та ще трьома фізичними особами укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з одночасним поділом її в натурі, за яким, зокрема, ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 0,2300 га для громадсько-житлового будівництва.

Зазначена земельна ділянка розташована у кварталі 44 Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га, ліси 1 групи, та віднесена до земель селища рекреаційного призначення.

27 січня 2009 року ОСОБА_3видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку площею 0,2300 га, що розташована в районі АДРЕСА_1.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 липня 2010 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року скасовано; провадження у справі за заявою прокурора Львівської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ПП "Буддизайн", Брюховицької селищної ради у зв'язку із ліквідацією ПП "Буддизайн" закрито.

Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України (254к/96-ВР) . Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, як зазначено в частині другій статті 3 ЗК України, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно зі статтею 13 ЗК України саме до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт "ґ" частини четвертої статті 84 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення (частина друга, третя статті 56 ЗК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (стаття 57 ЗК України у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, частина перша статті 17 ЛК України).

За змістом статті 31 ЛК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) та статті 21 Закону України від 9 квітня 1999 року № 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин віднесено, у тому числі, передачу у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припинення права користування ними.

Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (стаття 27 ЛК України у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Стаття 57 ЛК України визначає порядок та умови зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до частини дев'ятої статті 149 ЗК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов'язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.

Так, від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише в разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (частина перша статті 388 ЦК України).

Такі ж висновки наводяться у постановах Верховного Суду України № 196цс15 від 30 вересня 2015 року та № 99цс14 від 17 грудня 2014 року.

Встановивши у справі, яка переглядається, що земельні ділянки, у тому числі й спірна, які були відчужені за рішенням селищної ради, належать до земель лісового фонду, що віднесені до категорії лісів першої групи (ліси населених пунктів, які призначені для виконання рекреаційних, санітарно-гігієнічних та оздоровчих функцій), та на час прийняття селищною радою рішення про їх відчуження перебували в державній власності та вибули з володіння власника - держави - поза його волею, оскільки відповідно до чинного законодавства право розпорядження ними належало Кабінету Міністрів України, проте жодних дій щодо розпорядження зазначеними земельними ділянками Кабінет Міністрів України не вчиняв, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для витребування спірної земельної ділянки від добросовісного набувача в порядку ст. 388 ЦК України та безпідставності у зв'язку з цим зустрічних позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2012 року визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 5 листопада 2008 року, укладений між Брюховицькою селищною радою та ТОВ "Новобуддизайн". Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2012 року в цій частині залишено без змін рішенням апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2013 року.

За п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, якщо є таке, що набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі.

Закриваючи провадження у справі щодо вирішення вимог прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 листопада 2008 року, укладеного між Брюховицькою селищною радою та ТОВ "Новобуддизайн", апеляційний суд діяв у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права на правильність вирішення справи не впливають.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі ст. 337 ЦПК України ухвала апеляційного суду та рішення суду першої інстанції у частині, що не скасована апеляційним судом, залишаються без змін.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2013 року у частині, що не скасована апеляційним судом, та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 19 травня 2015 року залишити без змін.