Умнової О.В., Кафідової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві Державної адміністрації про розірвання договору оренди житла і гаражного боксу та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_10 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 липня 2015 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року,-

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, в якому просив розірвати договір оренди житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 та гаражного боксу АДРЕСА_2, укладений 22 грудня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5; виселити з вказаної квартири відповідачів; зобов'язати ОСОБА_5 звільнити та повернути ОСОБА_4 гаражний бокс АДРЕСА_2.

Позов мотивовано тим, що 22 грудня 2010 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір оренди жилого приміщення, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняла в платне користування квартиру АДРЕСА_1 разом із гаражним боксом НОМЕР_1, розташованим у тому ж будинку, зі строком оренди з моменту укладення договору до 23 листопада 2011 року, тобто на 11 місяців. Приймання-передача майна за договором зафіксовано актом приймання - передачі від 22 грудня 2010 року. Пунктом 8.6. договору було передбачено, що разом із орендарем - відповідачем ОСОБА_5 у квартирі мають право проживати члени її сім'ї - ОСОБА_6 (чоловік) та діти - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11

Після закінчення строку дії договору орендар продовжувала користуватися квартирою та гаражним боксом, відмовилась надати позивачу доступ до квартири. При цьому з'ясувалося, що вхідні замки на дверях квартири змінені без попередження власника квартири, без погодження з ним таких дій та без повідомлення про те, з яких причин нею були вчинені дії по заміні замків без відома власника та без надання йому дублікату ключів.

ОСОБА_4 дізнався, що 11 грудня 2014 року відповідач звернулася до голови правління ОСББ "Тичини 16/2" з вимогою визнати її та її чоловіка членами об'єднання співвласників будинку, а також зі скаргами на дії позивача. Листом від 04 грудня 2014 року ОСОБА_5 звернулась до позивача з вимогами надати їй оригінали: паспорту позивача та ідентифікаційного коду; правовстановлюючих документів на нерухомість та зазначила про проведення капітального ремонту квартири, який має бути врахований при проведенні остаточних розрахунків по квартирі. Оскільки вимоги ОСОБА_5 у сукупності вчинюваних нею звернень до різних органів викликали у позивача побоювання щодо посягання на його власність, останній намагався врегулювати питання мирним шляхом та погодити з цією метою відвідування квартири. Однак, відповідачі в обумовлений час у квартирі були відсутні.

Позивач, вважає такі дії відповідачів порушенням вимог діючого законодавства та умов договору оренди, а саме пунктів 3.4., 3.7. в частині неможливості перевірки стану використання відповідачами орендованого майна, пункту 4.1. в частині сплати орендних платежів, що в свою чергу є підставою для розірвання договору оренди, виселення відповідачів та звільнення гаражного боксу.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року, позов задоволено. Розірвано договір оренди житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 та гаражного боксу АДРЕСА_2, укладений 22 грудня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Виселено з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Зобов'язано ОСОБА_5 звільнити та повернути ОСОБА_4 гаражний бокс АДРЕСА_2. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Представник ОСОБА_5, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дослідившиматеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідност. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу квартири від 29 липня 2005 року та гаражного боксу АДРЕСА_2, згідно договору купівлі-продажу гаражного боксу від 29 липня 2005 року.

22 грудня 2010 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір оренди жилого приміщення - чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 та гаражного боксу НОМЕР_1, що розташований у тому ж будинку додатком до якого є опис майна, переданого в оренду згідно приймання - передачі від 22 грудня 2010 року.

Згідно умов вказаного договору оренди, орендна плата за один місяць становила 900 доларів США - еквівалент у національній валюті за курсом НБУ та оплата за комунальні послуги за квитанціями, що вносяться не пізніше 23 числа кожного місяця (п.4.1.), строк дії договору - з 22 грудня 2010 року по 23 листопада 2011 року, погоджено проживання з орендарем у зазначеній квартирі чоловіка ОСОБА_6 та дітей - ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Місцевий суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що встановлено тривале - понад визначені ч. 1 ст. 782 та п. 1 ч. 2 ст. 825 ЦК України строки невнесення ОСОБА_5 та іншими відповідачами плати за найом (оренду) квартири АДРЕСА_1 та гаражного боксу НОМЕР_1, та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення сплати орендних платежів за договором від 22 грудня 2010 року, тому суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводивідповідача, викладені в касаційній скарзі аналогічні доводам, викладеним у апеляційній скарзі, були предметом перевірки апеляційним судом та були відхилені.

При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.