розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання незавершеного будівництвом житлового будинку об'єктом права спільної сумісної власності та визнання права власності на Ѕ частину незавершеного будівництвом житлового будинку

за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 17 серпня 2015 року, -

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, який обґрунтовував тим, що 26 серпня 1997 року він уклав шлюб з ОСОБА_4 Відповідно до договору дарування недобудованого будинку, укладеного 22 травня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, посвідченого державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, відповідач отримала у дар недобудований житловий будинок готовністю 75 %, розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 600 кв. м. У період спільного проживання у зареєстрованому шлюбі було добудовано вказаний житловий будинок до 95 % готовності. Згідно зі звітом про оцінку незавершеного будівництвом житлового будинку, складеним ТОВ "Ріалті-О", рівень готовності будинку становить 95 %, оціночна вартість 735 863 грн.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_3 просив суд визнати незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 з рівнем готовності 95 % об'єктом права спільної сумісної власності його та ОСОБА_4, а також визнати за ним право власності на половину вказаного житлового будинку.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 3 150 грн витрат на правову допомогу.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 20 січня

2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги

ОСОБА_3 задоволено. Визнано незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 з рівнем готовності 95 % вартістю 1 158 585 грн об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_1 з рівнем готовності 95 %, вартість частки якого становить 579 292 грн 50 коп.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2015 року рішення апеляційного суду Закарпатської області від 20 січня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 17 серпня 2015 року рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 вересня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду в мотивувальних частинах щодо встановлених даними судами обставин про збільшення ступеня готовності спірного будинку і здійснення покращень останнього за час перебування сторін спору у шлюбі та ухвалити у цій частині нове рішення про відсутність факту збільшення ступеня готовності будинку та будь-яких його покращень.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

У справі встановлено, що 26 серпня 1997 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який зареєстровано Мукачівським міським відділом реєстрації актів цивільного стану, актовий запис № 363 (а. с. 3).

Згідно з договором дарування недобудованого будинку від 22 травня 2008 року, ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_4 недобудований житловий будинок АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 600 кв. м, інвентаризаційна вартість якого згідно з довідкою, виданою Тячівським МБТІ від 08 травня 2008 року за № 58, становила 155 015 грн (а. с.7-8).

За змістом ч. 1 ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

На підтвердження обставин, передбачених наведеною нормою, позивач надав звіт про оцінку незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 від 03 вересня 2013 року, де зазначено, що вартість об'єкта незавершеного будівництва готовністю 95 % становить 735 863 грн (а. с. 9-26); та технічний паспорт на садовий (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 від 02 вересня 2013 року (а. с. 38 - 42).

Вимоги ст. ст. 60, 179, 213, 214, 301 ЦПК України зобов'язують суд з'ясувати обставини, що обґрунтовують заявлені вимоги, на підставі наданих на їх підтвердження доказів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 60 ЦПК України).

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

За вимогами ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили із того, що спірний незавершений будівництвом будинок набутий ОСОБА_4 за час шлюбу на підставі договору дарування, а тому відповідно до положень ч. 2 ст. 57 СК України є її особистою приватною власністю. Оскільки ступінь готовості з моменту набуття незавершеного будівництвом будинку збільшився на 20 %, частка ОСОБА_3 у спільному покращенні становить лише 10 %, суд дійшов висновку, що таке покращення відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 СК України не можна вважати істотним, а тому підстави для визнання спірного нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя відсутні.

В основу висновків судів щодо встановлених обставин про те, що ступінь готовності незавершеного будівництвом будинку збільшився на 20 %, покладено надані позивачем звіт про оцінку та технічний паспорт на будинок.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо незгоди із вказаними доказами, апеляційний суд зазначав, що наведені документи є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог п. п. 53, 54 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (1440-2003-п) , залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен: зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об'єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об'єкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об'єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об'єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання).

Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства.

Звіт про оцінку незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 від 03 вересня 2013 року наданий експертом за запитом адвоката в інтересах ОСОБА_3, який ставив перед експертом питання щодо ринкової вартості об'єкта незавершеного будівництва та щодо ступеня його готовності.

У звіті про оцінку незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 від 03 вересня 2013 року відсутні висновки щодо дослідження питання про готовність будинку, вихідні дані про технічну характеристику об'єкта оцінки, зокрема про ступінь готовності 95 % оцінювач встановив за даними технічного паспорта на садовий (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 від 02 вересня 2013 року.

Згідно п. 1.4. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24 травня 2001 року № 127 (z0582-01) , на підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи (додаток 1) та технічні паспорти (додатки 2-8, 18), які скріплюються підписом керівника та печаткою суб'єкта господарювання, а також підписом виконавця робіт із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката та його печаткою.

Технічний паспорт на садовий (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 від 02 вересня 2013 року містить лише підпис виконавця без зазначення його особи (ПІБ, серія та номер кваліфікаційного сертифіката), без відповідного підпису керівника БТІ та печаток.

У змісті оскаржуваної ухвали апеляційного суду відсутні висновки про те, чи можуть звіт про оцінку та технічний паспорт на будинок достовірно й достатньо підтверджувати обставини щодо продовження будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 до готовності 95 %.

Крім того, після з'ясування обставин про те, чи проводилися сторонами добудови, за рахунок яких було збільшено вартість спірного незавершеного будівництвом будинку, суд має виконати вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2015 року щодо перевірки цього будівництва вимогам ст. 376 ЦК України, оскільки самочинне будівництво не може підтверджувати наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 62 СК України.

З наведених підстав ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд згідно ст. 338 ЦПК України.

Щодо вимог заявника про стягнення на її користь судового збору, який сплачувався нею за подання апеляційної та касаційної скарги, та понесених витрат, пов'язаних із залученням спеціаліста, необхідно зазначити таке.

За правилами ст. 88 ЦПК України судові витрати суд присуджує стороні, на користь якої ухвалено рішення. Справа передається на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а питання про розподіл судових витрат підлягає вирішенню у разі остаточного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -