Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В.,

суддів: Леванчука А.О.,

Маляренка А.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробничий центр № 1308", ОСОБА_3 про стягнення заборгованості із заробітної плати та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2016 року,

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 24 грудня 1996 року вона працювала кухарем 4-го розряду у TOB ТПК "Валентина", яке 25 жовтня 2000 року була перереєстровано в TOB "Торгівельно-виробничий центр № 1308".

У зв'язку з тим, що з 01 березня 2004 року по 31 липня 2008 року позивачу не виплачувалась заробітна плата, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2009 року заборгованість із заробітної плати була стягнута з TOB "Торгівельно-виробничий центр № 1308" на користь позивача.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2008 року TOB "Торгівельно-виробничий центр № 1308" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором було призначено ОСОБА_4

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2009 року повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_5 були припиненні та призначено ліквідатором TOB "Торгівельно-виробничий центр № 1308" арбітражного керуючого ОСОБА_3

Із 31 жовтня 2013 року позивач у трудових відносинах з підприємством фактично не перебуває, на підприємстві відсутня належним чином оформлена трудова книжка, відповідачем не виконано рішення суду від 14 січня 2009 року та не наданий звіт до Управління пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська із заробітної плати за період з 01 березня 2004 року по 31 липня 2008 року у сумі 18 747 грн. Оскільки за період з 01 серпня 2008 року по 31 жовтня 2013 року позивачу виплачувалась заробітна плата, яка відповідно до відомостей нарахування та обліку заробітної плати складає 51 818,10 грн, на яку відповідачем також не надано звіт до УПФ України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, позивач просив стягнути з ТОВ "Торгівельно-виробничий центр № 1308" заборгованість із заробітної плати за період з 01 серпня 2008 року по 31 жовтня 2013 року у сумі 51 786,10 грн; зобов'язати керівника ТОВ "Торгівельно-виробничий центр № 1308" ОСОБА_3 надати звіт до УПФ України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська по заробітній платі за період 01 серпня 2008 року по 31 жовтня 2013 року та сплатити утримані і нараховані страхові внески за кожен місяць; зобов'язати керівника ТОВ "Торгівельно-виробничий центр № 1308" ОСОБА_3 виконати рішення суду від 14 січня 2009 року та подати звітність до УПФ України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська із заробітної плати за період з 01 березня 2004 року по 01 серпня 2008 року та сплатити утримані і нараховані страхові внески за кожен місяць; зобов'язати ОСОБА_3 звільнити її із займаної посади та видати трудову книжку з записом рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2009 року; роботу з 01 березня 2004 року по 31 жовтня 2013 року рахувати як трудовий пенсійний стаж.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2014 року з урахуванням внесених ухвалою від 24 грудня 2015 року виправлень у рішенні, позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Торгівельно-виробничий центр № 1308" на користь ОСОБА_2 заборгованість із заробітної плати за період з 01 серпня 2008 року по 31 жовтня 2013 року у сумі 51 818,10 грн.

Зобов'язано ОСОБА_3 надалі звіт до УПФ України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська по заробітній платі ОСОБА_2 за період з 01 березня 2004 року по 31 липня 2008 року, з яких 986,91 грн прибутковий податок, 187,47 грн утримані страхові внески, 5 999,04 грн нараховані страхові внески до ПФУ та 17 572,62 грн заробітна плата для виплати.

Зобов'язано ОСОБА_3 надати звіт до УПФ України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська по заробітній платі ОСОБА_2 за період з 01 серпня 2008 року по 31 жовтня 2013 року, з яких 4 399,59 грн прибутковий податок, 1 119,31 грн утримані страхові внески, 18 605,26 грн нараховані страхові внески до ПФУ та 51 818,10 грн заробітна плата для виплати.

Зобов'язано ОСОБА_3 належним чином звільнити ОСОБА_2 з роботи з посади кухаря ТОВ "Торгівельно-виробничий центр № 1308" з 31 жовтня 2013 року, належним чином оформити та видати їй трудову книжку з відповідними записами про працевлаштування та звільнення

У решті позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2016 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Апеляційним судом установлено, що згідно з наказом від 31 березня 2004 року № 1к позивач була звільнена з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується наказом про звільнення та відповідним записом у дублікаті трудової книжки позивача.

Зазначений наказ видано колишнім директором товариства задовго до початку процедури ліквідації.

У судовому засіданні у суді апеляційної інстанції позивач визнала, що у 2007 році по пошті вона отримала дублікат трудової книжки, яка містила запис про її звільнення у 2004 році, який у 2013 році подавала до пенсійного фонду для нарахування пенсії.

ОСОБА_2 до суду не зверталася з приводу оскарження її звільнення у 2004 році, або змін підстав звільнення.

Відповідно до постанови прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська від 05 вересня 2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно директора ТОВ "ТВК № 1308" ОСОБА_6 ОСОБА_2 працювала поваром в кафе "Янтарне" у період з 24 грудня 1996 року по 31 березня 2004 року та була звільнена на підставі ст. 38 КЗпП України.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права при його ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.