розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4,, треті особи: Виконавчий комітет Хмельницької міської ради, як орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Хмельницької міської ради, Хмельницьке міськрайонне управління юстиції, про визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненими, вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та його виключення з Державного реєстру іпотек, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2016 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 22 березня 2016 року,

Публічнеакціонерне товариство акціонерного банку "Укргазбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 15 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 2492008/5са, на забезпечення виконання якого останній передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 46,7 кв. м.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер. Після смерті ОСОБА_5 квартиру, яка є предмет іпотеки, успадкували його діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - по Ѕ частини кожна.

Посилаючись на вказані обставини, просило стягнути з відповідачів по 15 053,98 доларів США з кожного заборгованості за кредитним договором від 15 травня 2008 року № 2492008/5са.

ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ АБ "Укргазбанк", ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, треті особи: Виконавчий комітет Хмельницької міської ради, як орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Хмельницької міської ради, Хмельницьке міськрайонне управління юстиції, про визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненими, вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та його виключення з Державного реєстру іпотек, посилаючись на те, що що 12 жовтня 2009 року нотаріусом Першої хмельницької державної нотаріальної контори було повідомлено ПАТ АБ "Укргазбанк" про видачу свідоцтва про право на спадщину на вказану квартиру. Проте банк вимогу до спадкоємців про стягнення заборгованості за кредитним договором у строк, визначений ч. 2 ст. 1281 ЦК України, не подав, а звернувшись до суду з позовом лише 25 листопада 2014 року, пропустив строк позовної давності. У зв'язку із припиненням основного зобов'язання припинилось і зобов'язання за договором іпотеки, яке має похідний характер від основного договору.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2016 року позовні вимоги банку задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором від 15 травня 2008 року № 249//2008/5са в розмірі 4 995,57 доларів США з кожної та по 1 333,81 грн судових витрат з кожної.

У задоволенні решти позовних вимог банку відмовлено.

У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 22 березня 2016 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2016 року в частині вирішення позовних вимог банку скасовано, та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ АБ "Укргазбанк".

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про судові витрати у справі.

У касаційній скарзі ПАТ АБ "Укргазбанк" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення первісного позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог банку.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено, що що 15 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 2492008/5са, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на суму 32 тис. доларів США з нарахуванням 13,8 % річних, з кінцевим терміном повернення 14 травня 2018 року.

Цього ж дня на забезпечення виконання умов указаного договору між банком та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого позичальник передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 46,7 кв. м.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 46,7 кв. м.

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 як спадкоємці померлого ОСОБА_5 успадкували кожна по Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 загальною площею 46,7 кв. м, про що свідчать свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 жовтня 2009 року за реєстровими № 1-1742, № 1-1744.

Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредита включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Недотримання кредитором передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення вимог, (які є присічними, преклюзивними) позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15.

Установивши те, що кредитор пред'явив вимоги до спадкоємців по-за межами зазначених строків, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог банку заявлених до спадкоємців.

Судові рішення в частині вирішення зустрічних позовних вимог не оскаржуються, тому не є предметом касаційного перегляду.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права при його ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.