Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Савченко В.О., Дербенцевої Т.П., Попович О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Кінокомпанія "Патріот-фільм", третя особа - державне агентство України з питань кіно, про стягнення компенсації за порушення авторського права, за касаційними скаргами ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю "Кінокомпанія "Патріот-фільм" на рішення Апеляційного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кінокомпанія "Патріот-фільм" про стягнення компенсації за порушення авторського права.

Позовні вимоги мотивував тим, що на виконання укладеного з відповідачем договору ним був відзнятий фільм під робочою назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1", проте останнім у порушення умов договору багаторазово відтворено вказаний фільм без належного оформлення права на об'єкт інтелектуальної власності, в зв'язку з чим просив стягнути на свою користь компенсацію в розмірі 730 800 грн та в розмірі 12 180 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Кінокомпанія "Патріот-фільм" на користь ОСОБА_4 за порушення виключного майнового права компенсацію в розмірі 10 мінімальних заробітних палат, що складає 12 180 грн, за порушення невиключних майнових прав компенсацію у розмірі 730 800 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року зазначене рішення районного суду скасовано й в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасовано, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінокомпанія "Патріот-фільм" у поданій касаційній скарзі просить рішення апеляційного суду змінити в мотивувальній частині, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права.

Касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не встановлено.

Так, згідно з пунктом 8.1 договору про постановку фільму від 01 вересня 2011 року позивачем був наданий дозвіл на опублікування фільму, а п. 8.2 цього договору - дозвіл на використання фільму.

Крім того, п. 8.4 додаткової угоди від 03 квітня 2014 року до зазначеного вище договору передбачено, що виключні майнові права важаються переданими з моменту здійснення останньої оплати та підписання акту-передачі.

Пунктом 9.3 договору про постановку фільму від 01 вересня 2011 визначено, що сторони розуміють і погоджуються, що винагорода, яка виплачується режисеру є єдиним платежем, який Компанія повинна провести режисеру за надання прав. Ні при яких умовах Компанія в подальшому не повинна буде здійснювати додаткових виплат режисеру та/або третім особам у зв'язку з використанням об'єктів авторського права, створених режисером при реалізації умов цього договору, включаючи, але не обмежуючись фільмом.

Відповідно до пункту "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визначаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

У п. 44 постанови пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (v0005700-10) роз'яснено, що відповідно до пункту "б" статті 50 Закону № 3792-ХІІ розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту.

Особа, яка розповсюджує об'єкти авторського права і (або) суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення виключних прав на цей твір і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договорами з третіми особами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі, й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог, оскільки використання фільму відповідачем здійснювалося за дозволом позивача, наданим останнім на підставі договору від 01 вересня 2011 року. Також судом вірно зазначено про отримання позивачем справедливої, передбаченої договором винагороду, у тому числі і за надання дозволу на використання об'єкту авторського права.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційних скарг ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю "Кінокомпанія "Патріот-фільм" на увагу не заслуговують та висновків суду не спростовують.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що апеляційним судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю "Кінокомпанія "Патріот-фільм" відхилити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.