розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 16 березня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_5 на його користь майнову шкоду у розмірі 60 787 грн та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн, завдану йому протиправними діями відповідача.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилався на те, що у ніч на 17 березня 2015 року по вул. Будьоного у м. Гола Пристань Херсонської області, поблизу кафе-бару "Поляна", ОСОБА_5 заволодів належним йому на праві власності автомобілем НОМЕР_1.

Позивач зазначав, що за вказаним фактом було розпочато кримінальне провадження № 12015230150000522 за ч. 1 ст. 289 КК України, яке знаходиться на стадії досудового розслідування.

Посилаючись на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача його транспортному засобу були спричиненні механічні пошкодження, які згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи від 28 травня 2015 року № 378 становлять 60 787 грн., а також заподіяно моральну шкоду, ОСОБА_4 просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 23 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 завдану матеріальну шкоду у розмірі 60 787 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 16 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7 задоволено, рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 23 листопада 2015 року в частині часткового задоволення позовних вимог, стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 матеріальної шкоди у розмірі 60 787 грн та стягнення на користь держави судового збору у сумі 607 грн 87 коп. скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди сторонами до апеляційного суду не оскаржувалося та не було предметом перегляду апеляційним судом.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

Відсутність хоча б одного з елементів виключає цивільно-правову відповідальність. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Диспозиція наведеної норми у взаємозв'язку зі ст. 60 ЦПК Українипокладає на позивача обов'язок доказати факт заподіяння шкоди відповідачем та її розмір. Відсутність вини у заподіянні шкоди згідно ч. 2 ст. 1166 ЦК України має доводити відповідач.

Аналогічні висновки викладені у правовій позиції Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, виходив із фактів, встановлених під час проведення слідчих дій за кримінальним провадженням № 12015230150000522, а також врахував судову автотоварознавчу експертизу від 28 травня 2015 року № 378, дійшовши висновку про доведеність заподіяння шкоди позивачу неправомірними діями відповідача та наявність підстав для стягнення з останнього майнової шкоди.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував, що кримінальне провадження за фактом викрадення автомобіля позивача знаходиться на стадії досудового розслідування і відповідач у цій справі виступає у процесуальному статусі свідка, а також виходячи із того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів у розумінні ст. 60 ЦПК України на підтвердження заподіяння матеріальної шкоди саме відповідачем, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для відшкодування матеріальної шкоди відповідачем.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ