головуючого Дем'яносова М.В., суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В., Мостової Г.І., Ступак О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до дочірнього підприємства "Санаторій Україна" приватного акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_5, поданою представником ОСОБА_6, на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 24 лютого 2016 року,

У травні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 24 грудня 2002 року вона працювала на посаді заступника головного лікаря з медичної частини дочірнього підприємства "Санаторій "Україна" закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" (далі - ДП "Санаторій "Україна" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"), яке з 6 січня 2015 року було реорганізовано у дочірнє підприємство "Санаторій "Україна" приватного акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" (далі - ДП "Санаторій "Україна" ПАТ "Укрпрофоздоровниця").

Згідно з наказом головного лікаря ДП "Санаторій "Україна" ПАТ "Укрпрофоздоровниця" від 2 лютого 2015 року № 41-к її було звільнено з посади заступника головного лікаря з медичної частини з 2 лютого 2015 року згідно з п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв'язку із одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків.

Позивач вважала своє звільнення незаконним та просила суд поновити її на посаді заступника головного лікаря з медичної частини ДП "Санаторій "Україна" ПАТ "Укрпрофоздоровниця" та стягнути з останнього на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 42 526 грн 88 коп., а також 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 24 лютого 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що 24 грудня 2002 року ОСОБА_5 була прийнята на посаду заступника головного лікаря з медичної частини ДП "Санаторій "Україна" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", яке з 6 січня 2015 року було реорганізовано у ДП "Санаторій "Україна" ПАТ "Укрпрофоздоровниця".

Наказом від 13 листопада 2014 року № 102 головного лікаря ДП "Санаторій "Україна" ОСОБА_7 було звільнено з посади головного лікаря ДП "Санаторій "Україна" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" у зв'язку із закінченням строку трудового контракту за п. 2 ст. 36 КЗпП України (а. с. 102).

Наказом приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 19 листопада 2014 року № 104-к "Про призначення директора ДП "Санаторій "Україна" ОСОБА_8 з 17 листопада 2014 року було призначено на посаду директора ДП "Санаторій "Україна" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" за контрактом, з правом першого підпису на всіх документах (а. с. 67).

Відповідно до наказу приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 4 грудня 2014 року № 110-к ОСОБА_8 з 5 грудня 2014 року була призначена на посаду головного лікаря ДП "Санаторій "Україна" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" за контрактом, з правом першого підпису на всіх документах (а. с. 68).

Після призначення головним лікарем ОСОБА_8 працівники підприємства: ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, відмовились від виконання своїх посадових обов'язків, про що головним лікарем ОСОБА_8 було складено відповідний акт (а. с. 59).

26 грудня 2014 року головою правління ПАТ "Укрпрофоздоровниця" листом № 02-1-6/1245 було повідомлено всі санаторії, в тому числі ДП "Санаторій "Україна" про надання щорічної звітності, відповідно до графіку, за яким санаторію "Україна" необхідно було подати звітність до 27 січня 2015 року. З даним листом ОСОБА_5 була ознайомлена.

14 січня 2015 року головним лікарем ОСОБА_8 було прийнято наказ № 03-організаційний "Про представлення на ознайомлення медичного звіту за 2014 рік", згідно з яким було зобов'язано заступника головного лікаря з медичної частини ОСОБА_5 підготувати та надати головному лікарю для ознайомлення звіт за 2014 рік по медичній частині до 30 січня 2015 року (а. с. 62). З даним наказом ОСОБА_5 була ознайомлена, про що свідчить її підпис у наказі.

Наказом головного лікаря від 21 січня 2015 року № 33-організаційний заступнику головного лікаря з медичної частини ОСОБА_5 було оголошено догану за неналежне виконання своїх посадових обов'язків та недостатній контроль за підлеглими працівниками, відсутністю на нарадах та на підставі актів (а. с. 101). ОСОБА_5 відмовилася від ознайомлення з даним наказом.

2 лютого 2015 року провідним юрисконсультом підприємства ОСОБА_11 на ім'я головного лікаря ОСОБА_8 було складено доповідну записку з приводу невиконання ОСОБА_5 своїх посадових обов'язків щодо підготовки медичної звітності для акредитації санаторію, що спричинило грубе порушення трудового законодавства (а. с. 70). Від надання пояснень з приводу наведених вище порушень позивач відмовилася, про що було складено акт № 1 "Про відмову від надання пояснень".

Відповідно до наказу головного лікаря ДП "Санаторій "Україна" ПАТ "Укрпрофоздоровниця" від 2лютого 2015 року № 41-к ОСОБА_5 було звільнено з посади заступника головного лікаря з медичної частини з 2 лютого 2015 року згідно з п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв'язку із одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків (а. с. 45). Підставами звільнення були: доповідна записка провідного юрисконсульта ОСОБА_11 та акт про відмову від надання пояснень. У наказі також зобов'язано виплатити ОСОБА_5 компенсацію за невикористані дні відпустки у кількості 19 календарних дні за період роботи з 24 грудня 2013 року по 2 лютого 2015 року. Встановлено, що ОСОБА_5 ознайомилася з цим наказом 2 лютого 2015 року, однак від підпису про ознайомлення вона відмовилася.

Встановивши вищезазначені обставини у справі, суди дійшли висновку про те, що при звільненні позивача відповідачем було дотримано вимоги трудового законодавства. При цьому під час розгляду справи ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, позивач не надала суду доказів на підтвердження того, що вона не виконала своїх посадових обов'язків, зокрема, і наказ головного лікаря від 14 січня 2015 року з поважних причин.

Однак з такими висновками судів погодитися не можна.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України (1618-15) .

У порушення ч. 4 ст. 10, ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України суди не сприяли всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та не перевірили належним чином доводів позивача щодо відсутності її вини у нескладанні медичного звіту на 2014 рік, не надали належної оцінки доповідній записці від 15 січня 2015 року (а. с. 84) щодо неможливості вчасно подати такий звіт та не з'ясували, які заходи були вжиті головним лікарем по даній доповідній записці. Крім того, суди не звернули уваги на те, що наказ про звільнення ОСОБА_5 не містить відомостей за яке саме одноразове грубе порушення позивача було звільнено. При цьому суди повинні були установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку, тобто встановити вину працівника, про що зазначено у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Отже, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди залишили поза увагою вищенаведене, а тому оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені як місцевим, так і апеляційним судами, то рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду і цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 24 лютого 2016 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.