розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом фермерського господарства "Бурка В.В." до Сокальського районного суду Львівської області, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою представника фермерського господарства "БуркаВ.В." - Бурки Валерія Володимировича на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 10 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 09 березня 2016 року,

У січні 2016 року фермерське господарство "Бурка В.В." (далі - ФГ "Бурка В.В.") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у результаті постановлення неправосудної ухвали йому завдано моральної шкоди.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 10 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 09 березня 2016 року, відмовлено у відкритті провадження у справі.

У касаційній скарзі представник ФГ "Бурка В.В." - БуркаВ.В., мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані ухвали та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог статті 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи ФГ "Бурка В.В." у відкритті провадження у справі за його позовом до Сокальського районного суду Львівської області, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів.

У низці рішень Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на суд, окремим аспектом якого є право на доступ до правосуддя, не є абсолютним (у рішеннях "Голдер проти Великої Британії" від 21 лютого 1975 року, "Де Жуффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

Такі спори не пов'язані із захистом прав, свобод чи інтересів у публічно-правових відносинах від порушень з боку органів державної влади, оскільки оскаржені позивачем дії вчинені при здійсненні правосуддя, а тому законність таких дій може перевірятися лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Таким чином, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом.

Відповідно до ст. 125 Основного закону України в Україні діють місцеві, апеляційні, вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України.

Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві. Питання притягнення судді до відповідальності врегульовано Законами України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) та "Про Вищу раду юстиції" (22/98-ВР) .

Таким чином, на сьогодні чинне законодавство дає можливість громадянину повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення та дій судді під час здійснення правосуддя.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя й посяганням на процесуальну незалежність (статті 126 і 129 Конституції України).

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" (v0008700-07) роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (п. 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки).

З позовної заяви ФГ "Бурка В.В." вбачається, що його вимоги фактично зводяться до незгоди з ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 03 червня 2014 року, постановленою у справі № 454/1556/14-ц. Позивач вважає, що у зв'язку з незаконною відмовою у відкритті провадження його честь, гідність і ділова репутація були принижені, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Дійшовши висновку про те, що предметом позовних вимог ФГ "Бурка В.В." є, по суті, оскарження процесуальних дій судді, пов'язаних з розглядом справи, суди правильно відмовили у відкритті провадження у справі.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу фермерського господарства "Бурка В.В." відхилити.

Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 10 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 09 березня 2016 року залишити без змін.