розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2015 року,

У жовтні 2013 року Нікопольське комунальне підприємство "Нікопольтеплоенерго" (далі - НКП "Нікопольтеплоенерго" ) звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками квартири АДРЕСА_1, проживають у ній та користуються послугами централізованого теплопостачання. У період з березня 2004 року по квітень 2013 року у відповідачів виникла заборгованість за надані послугами централізованого теплопостачання у розмірі 14 574,31 грн., яку добровільно сплачувати відмовляються. Судовий наказ, виданий 27 грудня 2011 року за заявою НКП "Нікопольтеплоенерго", про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 6 941,36 грн. було скасовано, а тому позовна давність переривалась.

Враховуючи викладене, НКП "Нікопольтеплоенерго" просило поновити строк позовної давності та стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за надані послуги за теплову енергію у розмірі 14 574,31 грн.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь НКП "Нікопольтеплоенерго" заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з 07 грудня 2010 року по 25 квітня 2013 року у розмірі 7 203,22 грн. у рівних частках, з кожного - по 3 601,61 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за надані послуги з теплопостачання у розмірі 7 203,22 грн. у рівних частках, з кожного по 3 601,61 грн., скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за надані послуги з теплопостачання у розмірі 2 401,07 грн., виходячи із належної йому на праві власності частки квартири, а з ОСОБА_4 стягнуто 4 802,15 грн., виходячи із належної їй на праві власності частки квартири. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із наявності правовідносин фактичного користування послугами з теплопостачання.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за надані послуги з теплопостачання у рівних частках та ухвалюючи в цій частині нове рішення про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за надані послуги з теплопостачання, виходячи із належної йому на праві власності частки квартири, а з ОСОБА_4, виходячи із належної їй на праві власності частки квартири, суд апеляційної інстанції виходив із того, що між сторонами виникли правовідносини фактичного користування житлово-комунальними послугами, що надавались НКП "Нікопольтеплоенерго" відповідачам, які є власниками квартири і зобов'язані здійснювати оплату за надані послуги з теплопостачання у межах строку позовної давності у пропорційній частці належної кожному із них квартири.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що станом на 31 грудня 2012 року право власності на частину квартири АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4, а на частки вказаної квартири - за ОСОБА_3

Відповідачі є споживачами послуг з постачання теплової енергії, які надаються НКП "Нікопольтеплоенерго".

На ім'я ОСОБА_3 за вищевказаною адресою відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1, оплата за теплову енергію здійснювалась не в повному обсязі, у зв'язку із чим у період з березня 2004 року по квітень 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 14 574,31 грн.

Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

За змістом статей 67, 162 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 213 ЦПК України).

Встановивши, що ОСОБА_4 належить частина квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 - частини вказаної квартири, апеляційний суд стягнув заборгованість за надані послуги з теплопостачання з ОСОБА_4, виходячи з належної їй на праві власності частки цієї квартири, а з ОСОБА_3, виходячи із належної йому на праві власності частки квартири, тобто навпаки пропорційності часток.

Разом з тим, згідно свідоцтва про право власності на житло (а. с. 65) квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 порівно.

Крім того, відповідно до довідки квартального комітету (а. с. 66) сім'я ОСОБА_3 складається з трьох чоловік: останнього, ОСОБА_5 та ОСОБА_4

За змістом статей 10, 33, 130 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному ч. 3 ст. 130 ЦПК України, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Таким чином, апеляційний суд не вирішив питання про склад осіб, що користуються послугами, які надаються позивачем у квартирі АДРЕСА_1, не усунув протиріччя між свідоцтвом про право власності на житло (а. с. 65) та довідкою комунального підприємства "Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації" (а. с. 37).

За загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57- 60, 131- 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212- 215 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Проте, суд першої інстанції не вірно визначив розмір боргу, що підлягає до стягнення з кожного зі співвласників, та не обґрунтував його.

Усунути порушення, допущені місцевим судом в частині застосування ст. 33 ЦПК України апеляційний суд не має можливості, однак фактичні обставини ним також не встановлені вірно.

Таким чином, суди попередніх інстанцій всупереч вимогам статей 213, 214 ЦПК України на вищенаведені положення закону та обставини справи уваги не звернули, не дослідили усіх доказів, які містяться у матеріалах справи, не встановили кількість осіб, які проживають у АДРЕСА_1, та кількість осіб, які повинні сплачувати за теплову енергію, яка надається позивачем, не усунули протиріч, які знаходяться в матеріалах справи, не обґрунтували суми боргу та не навели відповідного розрахунку.

Враховуючи викладене, судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 388 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.