розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Східної групи по обслуговуванню побутових споживачів до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за вартість необлікованої енергії, за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на рішення апеляційного суду Запорізької області від 14 січня 2016 року,

У серпні 2015 року відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (далі - ВАТ "Запоріжжяобленерго") в особі Східної групи по обслуговуванню побутових споживачів звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач на підставі відкритого особового рахунку постачає електричну енергію у житловий будинок АДРЕСА_1, власником якого до червня 2009 року була ОСОБА_4, а з червня 2009 року - ОСОБА_3 14 серпня 2009 року при здійсненні перевірки дотримання споживачами Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (z0417-96) , (далі - Правила користування електричною енергією) було виявлено самовільне підключення електропроводки до електромережі поза приладом обліку підключення електророзетки з ввідних дротів, які розташовані в туалетній кімнаті на стелі. За цим фактом порушення контролерами був складений акт від 14 серпня 2009 року, обчислено кількість неврахованої електричної енергії та виписаний рахунок на суму 11 373,22 грн.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 сплатив тільки 1 245,32 грн., а від сплати решти заборгованості ухиляється, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів всю суму збитків.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Східної групи по обслуговуванню побутових споживачів заборгованість за вартість необлікованої енергії у розмірі 10 127,90 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 14 січня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення яким у задоволенні позову в частині вимог до ОСОБА_3 відмовлено. Провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_4 закрито.

У касаційній скарзі ВАТ "Запоріжжяобленерго", мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволені позову в частині вимог до ОСОБА_3 та закриваючи провадження в частині вимог до ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк звернення до суду в частині позовних вимог до ОСОБА_3 Разом з тим, набрало законної сили рішення апеляційного суду по спору між тими ж самими сторонами про той самий предмет в частині вимог до ОСОБА_4, що унеможливлює повторний розгляд справи і є підставою для закриття провадження у справі в цій частині.

Проте з такими висновками апеляційного суду повністю погодитись не можна.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 з 29 червня 2009 року є власником житлового будинку АДРЕСА_1.

При перевірці контролерами енергопостачальника дотримання споживачем Правил користування електричною енергією (z0417-96) 14 серпня 2009 року був виявлений факт підключення електропроводки до електромережі поза приладом обліку підключення електророзетки з ввідних дротів, які розташовані в туалетній кімнаті на стелі. За цим фактом порушення контролерами був складений акт від 14 серпня 2009 року № 00104588 відносно попереднього власника будинку ОСОБА_4

Позивачем визначено обсяг та вартість електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією для населення, на суму 11 373,22 грн.

Комісією з розгляду актів про виявлення порушення Правил користування електричною енергією для населення на засіданні від 20 серпня 2009 року прийнято рішення про причетність ОСОБА_4 до виявлених порушень і затверджено розрахунок вартості не облікованої електричної енергії на суму 11 373,22 грн., про що складено протокол № 539.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 11 лютого 2015 року в задоволенні позову ВАТ "Запоріжжяобленерго" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовлено, оскільки позов пред'явлено до неналежного відповідача (а. с. 83 - 85).

Разом з тим, заявою від 17 листопада 2014 року ОСОБА_3 визнав борг та погодився з його розміром, визначеним у акті, здійснив платіж на погашення заборгованості та просив провести реструктуризацію боргу, тому фактично погодився із тим, що має місце зобов'язання по сплаті боргу.

При зверненні до суду позивач, зокрема, посилався і на ст. 525 ЦК України, яка передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається, тому ОСОБА_3 зобов'язаний сплатити борг.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України ).

За змістом ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. 3 ст. 264 ЦК України ).

Аналогічний висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року № 6-1707цс15, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 213 ЦПК України).

ОСОБА_3 заявлено клопотання про застосування позовної давності (а. с. 37 - 41).

Разом з тим, обґрунтовуючи відсутність підстав для застосування строку позовної даності, позивач послався на те, що ОСОБА_3 визнав позов, оскільки написав заяву про реструктуризацію боргу, в якій визнав свою причетність до встановлених ВАТ "Запоріжжяобленерго" порушень та зобов'язався вчасно вносити платежі згідно запропонованого графіка (а. с. 7), а також сплатив 22 грудня 2010 року 120 грн., 03 листопада 2014 року - 125,32 грн.

Отже, перебіг позовної давності було перервано вчиненням ОСОБА_3 дій зі сплати частини боргу.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України). У цій частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Проте апеляційний суд не перевірив цих обставин, не з'ясував, коли і в якій сумі ОСОБА_3 здійснив проплати за вищевказаним актом, а тому висновок про пропуск строку позовної давності є передчасним.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 213, 214, 303, 304 ЦПК України на вищенаведені положення закону та обставини справи уваги не звернув, не дослідив усіх доказів, які містяться у матеріалах справи, та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для застосування строку позовної даності.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, ухвалене апеляційним судом рішення в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_3 - скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Разом з тим, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_4, оскільки набрало законної сили рішення суду по суті спору між тими ж самими сторонами про той самий предмет, що відповідно до вимог статей 122, 205 ЦПК України унеможливлює повторний розгляд справи і є підставою для закриття провадження у справі в цій частині.

Керуючись статтями 336, 337, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 14 січня 2016 року в частині вирішення позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Східної групи по обслуговуванню побутових споживачів до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за вартість необлікованої енергії скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 14 січня 2016 року в частині закриття провадження у справі в частині вирішення позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Східної групи по обслуговуванню побутових споживачів до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за вартість необлікованої енергії залишити без змін.