головуючого Демяносова М.В., суддів: Закропивного О.В., Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення депозиту та відсотків, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_7 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач не повертає їй депозит та відсотки, обґрунтовуючи відмову нестабільною політичною ситуацією, що є порушенням прав позивача.

Позивач просила стягнути з відповідача депозит у розмірі 10 тис. доларів США, що станом на 16 вересня 2015 рік становить 220 тис. грн; відсотки в розмірі 1 297,12 доларів США, що становить 28 536 грн 64 коп.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року, позов ОСОБА_6 задоволено.

Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_7 депозит в розмірі 10 тис. доларів США, що станом на 16 вересня 2015 року становить 220 тис. грн; відсотки у розмірі 1 297,12 доларів США, що становить 28 536 грн 64 коп., а всього 11 297,12 доларів США, що становить 248 536 грн 64 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 30 листопада 2012 року між ОСОБА_6 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір банківського вкладу № SAMDN80000731054932, відповідно до умов якого позивач передала відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000 дол. США під 8,5 % річних з періодом нарахування - 1 місяць.

Відповідно до п. п. 2, 3 вищезазначеного договору нарахування відсотків за вкладом починаються з дня, наступного за днем надходження грошових коштів у банк, та нараховуються за кожен календарний день, виходячи із фактичної кількості днів у році за процентною ставкою, визначеною в договорі. Банк видає клієнту платіжну картку "Deposit card" № НОМЕР_1. По закінченню кожного цілого місяця, що пройшов з моменту укладання договору, в перший робочий день, що слідує за датою укладання договору, після 15.00. нараховані відсотки за вкладом зараховуються на карту.

Відповідач виконує умови договору неналежним чином, в останнє перерахував відсотки 28 лютого 2014 року, а на звернення позивача щодо порушення умов про нарахування відсотків повідомив, що перерахування останніх заблоковано і для розблокування необхідно укласти новий договір. Позивач звернувся до відповідача з вимогою про розірвання договору та повернення депозитного вкладу, однак вимога позивача була залишена поза увагою.

За змістом ч. 1 ст. 1058 ЦК України (435-15) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу, суд першої інстанції, з чим погодився й апеляційний суд, враховуючи вимоги ст. ст. 1058, 1060 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про порушення ПАТ КБ "ПриватБанк" прав позивача на вільне володіння та користування належними їй грошовими коштами, що є підставою для їх стягнення. Крім того, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження припинення відповідних зобов'язань у зв'язку з їх виконанням.

Суди правильно зазначили, що згідно зі ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції (254к/96-ВР) та законів України. Отже, відповідно до ст. 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відповідач як юридична особа зобов'язаний виконати умови договору банківського рахунку.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судами правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Установивши, що оскаржувані рішення відповідають вимогам статей 213, 214 ЦПК України, та керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року залишити без змін.