розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, третя особа - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району, про встановлення порядку користування квартирою, усунення перешкод у здійсненні права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 16 лютого 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши їй у користування кімнату, яка позначена в технічному паспорті під № 5 площею 8,4 кв. м, а також кладову № 2 площею 0,4 кв. м, а іншому співвласнику ОСОБА_7 кімнату № 4 площею 16,4 кв. м з балконом, кладову № 3 площею 0,4 кв. м, а приміщення кухні, туалету, ванної кімнати та коридору залишити у спільному користуванні; усунути перешкоди у користуванні належною їй на праві власності частиною вказаної квартири, шляхом зобов'язання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надати ключі від вхідних дверей до спірної квартири, звільнити кімнату № 5 площею 8,4 кв. м та кладову № 2 площею 0,4 кв. м від речей, які знаходяться в цих приміщеннях, а також вселити її до цієї квартири.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16 лютого 2016 року, позов задоволено частково.

Визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1. Виділено ОСОБА_4 у користування кімнату, яка позначену у технічному паспорті під № 5 площею 8,4 кв. м та кладову № 2 площею 0,4 кв. м. Виділено ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, законним представником якої є ОСОБА_6, житлову кімнату позначену у технічному паспорті під № 4 площею 16,4 кв. м з балконом, кладову № 3 площею 0,4 кв. м. Приміщення кухні площею 5,7 кв. м, туалету площею 1,1 кв. м, ванної кімнати площею 2,1 кв. м, коридору площею 4,9 кв. м залишено у спільному користуванні співвласників.

У задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючисьна порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Судами встановлено, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_4 та ОСОБА_7

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2014 року за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у порядку спадкування за законом визнано право власності за кожним на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

На підставі договору дарування від 17 березня 2015 року ОСОБА_5 подарував належну йому на праві власності 1/2 частини спірної квартири малолітній ОСОБА_7, від імені якої діяла її мати ОСОБА_6

Відповідно до технічного паспорта загальна площа квартири становить 40,21 кв. м, житлова - 24,8 кв. м. Квартира складається з двох житлових ізольованих кімнат площею 16,4 кв. м та 8,4 кв. м, кухні площею 5,7 кв. м, ванної кімнати площею 2,1 кв. м, вбиральні площею 1,1 кв. м, 2-х кладових площею 0,4 та 0,4 кв. м, а також приміщення коридору площею 4,9 кв. м. Квартира обладнана балконом 0,81 кв. м.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України (435-15) з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (v0020700-95) роз'яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Крім того, у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 (v0007700-91) "Про практику застосування законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" роз'яснено, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що виходячи зі змісту ст. 115 ЦК це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку.

У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.

З огляду на вказане, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди дійшли правильного висновку про те, що позивач має право користування та володіння тією часткою майна, яка їй належить на праві власності.

На підставі вказаного колегія суддів вважає, що суди, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення.

Отже підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, а тому їх необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 16 лютого 2016 року залишити без змін.