розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про стягнення коштів з банківської установи, за касаційними скаргами ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 13 травня 2015 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 17 грудня 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 11 вересня 2014 року між ним та ПАТ "Дельта Банк" був укладений договір банківського вкладу № 003-08513-110914. За умовами договору він передав банку на строк до 10 грудня 2014 року включно 32 тис. грн під 26 % річних з виплатою процентів у кінці терміну договору. Згідно з умовами договору 10 грудня 2014 року позивачу були перераховані грошові кошти на електронну платіжну картку "Master Card" в сумі 33 851 грн 21 коп., але отримати вказані кошти в банкоматах він не зміг. 06 січня 2015 року позивач звернувся до відділення ПАТ "Дельта Банк" із заявою про повернення грошового вкладу, але за 22 дні він повернув тільки 15 100 грн. Залишок невиплачених коштів складає 18 969 грн 39 коп.

29 листопада 2014 року між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" був укладений договір банківського вкладу № 00001008918991 на суму 75 тис. грн на строк до 27 січня 2015 року. По закінченню терміну дії цього договору йому було зараховано на платіжну електронну картку суму вкладу з процентами в розмірі 78 875 грн 31 коп., але отримати вказані кошти він також не зміг з тих же підстав. 02 лютого 2015 року позивач звернувся до відділення ПАТ "Дельта Банку" з проханням повернути кошти, але отримав лише 500 грн. Вважає дії відповідача незаконними, а тому позивач, після уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача 98 419 грн 86 коп. виплачених коштів за вкладом, 300 523 грн 93 коп. пені за невиконання умов договору, 12 868 грн 96 коп. упущеної вигоди по причині неповернення вкладу, 40 505 грн 71 коп. відшкодування збитків з урахуванням ринкових цін та 9 765 грн 11 коп. на відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 13 травня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Дельта Банк" на користь ОСОБА_3 залишок невиплачених коштів за вкладом у сумі 97 651 грн 18 коп. та пеню за порушення грошового зобов'язання в сумі 27 288 грн 82 коп.

У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 17 грудня 2015 року рішення Красноградського районного суду Харківської області від 13 травня 2015 року в частині стягнення пені за порушення грошового зобов'язання змінено.

Стягнуто з ПАТ "Дельта Банк" на користь ОСОБА_3 за порушення грошового зобов'язання 3 % річних у сумі 272 грн 19 коп. та інфляційні втрати у сумі 5 175 грн 51 коп.

В інший частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

У касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційних скарг, вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вказував на те, що між сторонами існують договірні відносини, які банком не виконані, що суперечить ст. 41 Конституції України та ст. ст. 1058, 1060 ЦК України.

Перевіряючи рішення в апеляційному порядку, апеляційний суд погодився з висновками та мотивами ухваленого судом першої інстанції рішення, однак не погодився з розрахунками щодо стягнутої суми пені та 3 % річних.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Установлено, що 11 вересня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Дельта Банк" (Івано-Франківське відділення № 1) був укладений договір банківського вкладу № 003-08513-110914, за умовами якого позивач передав на строк до 10 грудня 2014 року включно 32 000 грн під 18 % річних з виплатою процентів у кінці терміну договору.

Відповідно до п. 1.4.1 договору у разі, якщо даний договір є чинним на дату закінчення залучення вкладу, то розмір процентної ставки збільшується на вісім процентів річних для вкладів у гривні, починаючи з моменту зарахування вкладу на вкладний (депозитний) рахунок. При цьому банк здійснює перерахунок усіх нарахованих процентів одночасно із закінченням строку залучення вкладу.

Відповідно до п. 1.10 договору вклад виплачується по закінченню строку розміщення шляхом зарахування на поточний рахунок вкладника № 26208703231525 відкритий в установі банку, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів.

Після закінчення строку дії вказаного договору 10 грудня 2014 року нараховані йому проценти та вклад за договором від 11 вересня 2014 року в сумі 33 851,21 грн були перераховані відповідачем на його вкладний (депозитний) рахунок.

06 січня 2015 року позивач звернувся до Івано-Франківського відділення ПАТ "Дельта Банк" із заявою про повернення йому вкладу за договором від 11 вересня 2014 року, але коштів уповному обсязі не отримав.

Крім цього, 29 жовтня 2014 року між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" (Харківське відділення № 3) був укладений аналогічний договір банківського вкладу № 00001008918991 на суму 75 000 грн на строк до 27 січня 2015 року з процентною ставкою 13 % річних.

Відповідно до п. 1.4.1 договору у разі, якщо даний договір є чинним на дату закінчення залучення вкладу, то розмір процентної ставки збільшується на 12,5 процентів річних для вкладів у гривні, починаючи з моменту зарахування вкладу на вкладний (депозитний) рахунок. При цьому банк здійснює перерахунок усіх нарахованих процентів одночасно із закінченням строку залучення вкладу.

Після закінчення строку дії вказаного договору 27 січня 2015 року нараховані йому проценти та вклад за договором від 29 жовтня 2014 року в сумі 78 875,31 грн були перераховані відповідачем на його вкладний (депозитний) рахунок.

27 січня 2015 року ОСОБА_3повторно звернувся із заявою про повернення вкладу за договором від 11 вересня 2014 року та вкладу за договором від 29 жовтня 2014 року, однак отримати грошові кошти не зміг.

На підставі постанови правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 березня 2015 року прийнято рішення № 51 про запровадження з 03 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк".

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з пп. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо цесприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2001цс15

Судами встановлено, що з 03 березня 2015 року Фонд запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку.

Отже, на момент ухвалення рішення судом першої інстанції (13 травня 2015 року) у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій на вказані положення закону уваги не звернули, у достатньому обсязі не визначилися із характером спірних правовідносин й правовою нормою, що підлягає застосуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силуст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 13 травня 2015 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 17 грудня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.