Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В.,

суддів: Маляренка А.В.,

Парінової І.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Рітейлу України" про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Рітейлу України" на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 01 серпня 2014 року вона працювала у відповідача на посаді продавця продовольчих товарів сектору солодка та солона бакалія відділу продтоварів магазину м. Київ у порядку переведення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвентіс". 02 грудня 2014 року позивач переведена на посаду продавця продовольчих виробів відділу ФРЕШ магазину м. Київ.

Наказом від 23 червня 2015 року № 2791 її звільнено з 24 червня 2015 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

ОСОБА_2 вважає звільнення незаконним, оскільки згоди на звільнення вона не надавала, є одинокою матір'ю.

Позивач просила визнати звільнення незаконним та поновити її на роботі у відповідача, стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 24 червня 2015 року по день винесення судового рішення, грошову суму в розмірі 3 642 грн 39 коп., як компенсацію за невикористану відпустку та моральну шкоду в розмірі 20 тис. грн, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 24 червня 2015 року по день винесення судового рішення та компенсації за невикористану відпустку.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді продавця продовольчих товарів сектору хлібобулочних виробів відділу ФРЕШ магазину м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Рітейлу України".

Стягнуто з ТОВ "Група Рітейлу України" на користь ОСОБА_2 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 24 червня 2015 року по 20 листопада 2015 року в розмірі 10 200 грн, сума зазначена без урахування податку на доходи, та 5 000 грн на рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Група Рітейлу України" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є угода сторін.

Судами встановлено, що позивача наказом від 23 червня 2015 року № 2791 було звільнено з підстав передбачених ч. 1 ст. 36 КЗпП України, однак ОСОБА_2 згоди на звільнення не надавала, що підтверджується, крім іншого, її заявою датованою 22 червня 2015 року про те, що її змушують написати заяву на звільнення без пояснень, яка була засвідчена резолюцією менеджера підприємства, що підтверджує передачу заяви до адміністрації відповідача.

Матеріали справи не містять доказів досягнення сторонами угоди яка стала підставою для припинення трудового договору.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем норм КЗпП України (322-08) при звільненні ОСОБА_2

Такі висновки судів є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, які судом вірно застосовані, а поданим сторонами доказам суд дав належну правову оцінку (ст. 212 ЦПК України).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Рітейлу України" відхилити, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року залишити без змін.