розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Житомирська міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 11 лютого 2016 року,

ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Житомирська міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, загальною площею 0,2530 га, посилаючись на те, що сторони є співвласниками будинку № 3, однак відповідачі відмовляються добровільно встановити порядок користування земельною ділянкою, яка перебуває у спільній власності постійно чинячи перешкоди у вільному користуванні належною власністю.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено. Встановлено порядок користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно з експертним дослідженням від 09 квітня 2015 року № 1/15, здійсненого на підставі варіанту № 2 додаткової судової земельно-технічної експертизи від 30 січня 2015 року № 264/14.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 11 лютого 2016 року рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26 листопада 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Встановлено порядок користування земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_1 відповідно до третього варіанту висновку додаткової судової земельно-технічної експертизи від 30 січня 2015 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог апеляційний суд указував на те, що визначаючи порядок користування спірною земельною ділянкою за варіантом № 2 суд першої інстанції не врахував ту обставину, що у користування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надано частину земельної ділянки, яка фактично використовується ОСОБА_4 та ОСОБА_8 Відповідно, в користування ОСОБА_4 надано земельну ділянку, якою користується ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Частина 4 ст. 120 ЗК України передбачає, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) судам роз'яснено, що у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.

Визначаючи порядок користування спірною земельною ділянкою відповідно до варіанту третього додаткової експертизи апеляційний суд виходив із того, що такий порядок користування забезпечує сторонам можливість безперешкодного користування та технічного обслуговування будівель та споруд, які розташовані біля будинку, а також можливість проходу кожної із сторін з провулку.

До таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права при його ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.