розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом підприємства теплових мереж "Ковельтепло" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради, про стягнення заборгованості з оплати за комунальні послуги, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 29 жовтня 2015 року,

У лютому 2014 року підприємство теплових мереж "Ковельтепло" (далі - ПТМ "Ковельтепло") звернулося до суду із указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що відповідачі є споживачами послуг із централізованого опалення та постачання гарячої води АДРЕСА_1, що надаються підприємством.

Внаслідок неналежного виконання відповідачами обов'язку щодо оплати наданих послуг за період із листопада 2012 року по січень 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 892,25 грн, яку позивач просив стягнути солідарно із ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 15 липня 2014 року, позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ПТМ "Ковельтепло" 541,60 грн заборгованості із оплати за комунальні послуги за період із листопада 2012 року по січень 2014 року. В іншій частині вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково.

Ухвалу апеляційного суду Волинської області від 15 липня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 29 жовтня 2015 року рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 червня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування вартості оплати за опалення та підігрів води відповідачам проведено виходячи із щомісячного використання теплової енергії у будинку по вул. Заводській, 9 у м. Ковелі за вирахуванням кількості спожитої теплоенергії за транзит стояків. Вирахувана таким чином кількість використаної енергії розподіляється на загальну площу квартир будинку, яка становить 2 356, 5 кв. м за вирахуванням нежитлової площі. Задоволена сума стягнення є різницею між фактично спожитою тепловою енергією та встановленою нормою споживання.

Апеляційний суд під час перегляду рішення місцевого суду виходив з того, що як, убачається з наданого в судовому засіданні представником позивача розрахунку щомісячної вартості 1 кв. м за послуги теплопостачання по АДРЕСА_1, показник місячного використання теплової енергії по будинку в Гкал розподіляється пропорційно до площі квартир (2 356,5 кв. м) за мінусом площ нежитлових приміщень (2 661,5 кв. м - 305 кв. м = 2 356,5 кв. м). Кількість Гкал, що припадає на житлову площу квартир, множиться на тариф 329,364 грн, ділиться на площу 2 365,5 кв. м, результат дорівнює вартості 1 кв. м опалювальної площі в поточному місяці.

Отже, нарахування оплати за опалення здійснюється виходячи із фактичної кількості спожитої енергії згідно з показниками будинкового лічильника і розмір оплати змінюється пропорційно до фактичного споживання теплової енергії. Тому в рахунках на оплату і зазначається різна вартість опалення і гарячої води залежно від кількості спожитої теплової енергії за місяць.

В ухвалі апеляційного суду наведено розгорнутий помісячний розрахунок нарахування вартості за опалення, з якого убачається, що всього до оплати за фактично спожиту теплову енергію понад встановлені норми, на які не надається пільга 100 % за період з листопада 2012 року по січень 2014 року, належить 518,54 грн.

Положеннями Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) передбачено надання 100 % знижки в межах середніх норм споживання, яка в грошовому виразі закріплена в тарифах. Різницю між фактично спожитою тепловою енергією та встановленою нормою сплачує споживач.

Проте з таким висновком апеляційного суду повністю погодитись не можна.

Як установлено судами попередніх інстанцій, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та є об'єктом, до якого ПТМ "Ковельтепло" постачає послуги із централізованого опалення й підігріву води за договором № 4/401 від 14 вересня 2012 року, укладеним із ОСОБА_6 Опалювальна площа квартири - 46,8 кв. м.

ОСОБА_6 є інвалідом війни ІІ групи.

Рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради від 23 липня 2009 року № 370 затверджено норми витрат тепла для ПТМ "Ковельтепло": на 1 кв. м опалювальної площі 0,123 Гкал, на підігрів 1 куб. м - 0,05 Гкал.

Постановою НКРЕЕ від 14 грудня 2010 року № 1850 (v1850227-10) "Про затвердження тарифів на теплову енергію для потреб населення ПТМ "Ковельтепло" визначено тариф на теплову енергію для потреб населення у розмірі 329,364 грн з ПДВ за 1 Гкал.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни та прирівняним до них особам надається 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю.

Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 100-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю).

Скасовуючи ухвалу апеляційного суду та передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 02 вересня 2015 року вказувала на допущені апеляційним судом порушення, зокрема відсутність мотивів відхилення доводів апеляційної скарги про те, що судом не визначено, який обсяг пільгового споживання теплової енергії має ОСОБА_6 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та у якому розмірі за оспорюваний період перевищено середні норми споживання послуг теплопостачання й підігріву води у квартирі АДРЕСА_1. Судове рішення не містить відповідних розрахунків із зазначенням конкретно пільгової одиниці та розмір перевищення пільг (кВ. м, Ггкал чи тарифи, а відповідно і вартість послуги) як щодо опалення квартири, так і щодо підігріву води.

Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

У порушення зазначеної норми апеляційний суд під час нового розгляду справи в апеляційному порядку не врахував у достатньому обсязі вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2015 року та не встановив належним чином межу середньої норми споживання опалення та доказів у підтвердження даної обставини, що позбавляє можливості зробити висновок про нормове або понаднормове споживання теплової енергії.

Оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені апеляційним судом, то ухвала цього суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.