розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Запорізькій завод феросплавів" про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 7 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 вересня 2015 року,

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом до публічного акціонерного товариства "Запорізькій завод феросплавів" (далі - ПАТ "Запорізькій завод феросплавів"), посилаючись на те, що в період з 1976 року по 2005 рік вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах, працювала на посаді машиніста крану. В умовах впливу шкідливих факторів вона пропрацювала 25 років, в результаті чого у неї розвилась хронічна хвороба, що підтверджено актом розслідування причин виникнення професійного захворювання від 26 травня 2005 року. Причиною виникнення професійного захворювання визнано тривалий стаж роботи в умовах підвищеної запиленості та підвищеному рівні вібрації. Згідно довідки МСЕК від 16 червня 2005 року їй вперше було встановлено третю групу інвалідності та 40% втрати працездатності, 31 травня 2011 року - другу групу інвалідності та 80% втрати працездатності безстроково.

Зазначала, що через хронічне захворювання були порушені нормальні життєві зв'язки, через стан свого здоров'я вона позбавлена можливості повноцінно працювати, вона постійно відчуває психологічний дискомфорт, у неї погіршився сон. Все це призводить до моральних страждань.

Ураховуючи наведене, просила стягнути з ПАТ "Запорізький завод феросплавів" на її користь 73 080 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок отриманого професійного захворювання.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 7 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10 вересня 2015 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Запорізькій завод феросплавів" на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, суди виходили з того, що право на отримання моральної шкоди у позивача виникло 16 червня 2005 року, та незалежно від часу настання страхового випадку відшкодовувати моральну повинен роботодавець. Визначаючи розмір моральної шкоди 15 000 грн, суд вважав визначену суму розумною, справедливою, необхідною і достатньою для відшкодування у даному конкретному випадку.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна виходячи з наступного.

У силу ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Установлено, що з 1976 року ОСОБА_3 перебувала в трудових відносинах з ПАТ "Запорізькій завод феросплавів", та була звільнена 21 червня 2005 року.

Відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) у разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну (немайнову) шкоду, настає з дня встановлення йому медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) стійкої втрати професійної працездатності.

Судами встановлено, що позивачу стійку втрату працездатності вперше встановлено 16 червня 2005 року.

31 травня 2011 року їй було встановлено другу групу інвалідності та 80% втрати працездатності безстроково.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що на момент виникнення права у позивача на відшкодування моральної шкоди, діяли спеціальні норми, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , які передбачали відшкодування моральної шкоди, завданої в разі настання страхового випадку Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Мотивуючи рішення, суд зазначав, що 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28 грудня 2014 року № 77-VIII (77-19) . Положеннями ч. 8 ст. 36 зазначеного Закону передбачено, що відшкодування моральної(немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України (435-15) та Кодексу законів про працю України (322-08) .

Зазначена норма є нормою матеріального права, а згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пп. 1-1.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) (зі змінами), відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , Закону від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII "Про охорону праці" (2694-12) (у редакції Закону від 21 листопада 2002 року № 229-IV (229-15) , КЗпП України (322-08) , а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Норми ст. ст. 1, 15, 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин) передбачають обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду в разі настання страхового випадку.

Це підтверджується також роз'ясненням Конституційного Суду України, даним у Рішенні від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 (v001p710-04) у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення ч. 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування).

Таким чином, покладаючи на підприємство обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди, суди на вказане уваги не звернули, неповно встановлено фактичні обставин справи, відповідно до них не повно визначено правовідносини, що виникли між сторонами та правову норму, яка підлягає до застосування, що в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.