розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів дитину, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 квітня 2015 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 15 лютого 2016 року,

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив зменшити розмір аліментів.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 червня 2004 року з нього стягнуто аліменти на сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини всіх доходів, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян до повноліття дитини.

Посилаючись на те, що він не працює та здійснює догляд за хворою матір'ю, яка потребує стороннього догляду, просив зменшити розмір аліментів відповідно до ст. 192 СК України.

У квітні 2015 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_4 заборгованість по аліментах у розмірі 30 832 грн 30 коп. та пеню у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення з 01 січня 2011 року по 01 квітня 2015 року у розмірі 6 338 грн 98 коп, посилаючись на несвоєчасну та неповну сплату відповідачем стягнутих з нього на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 червня 2004 року аліментів на сина ОСОБА_6.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 квітня 2015 року первинний позов задоволено.

Зменшено розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_4 на неповнолітню дитину ОСОБА_7, на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 червня 2004 року.

Стягнуто з ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/5 частини усіх доходів, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян на користь ОСОБА_5, на неповнолітню дитину ОСОБА_7, починаючи з 20 квітня 2015 року та до повноліття дитини.

Зустрічний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 заборгованість по аліментах у розмірі 30 832 грн 30 коп. та пеню за несплату аліментів у розмірі 6 338 грн 98 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 15 лютого 2016 року з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 22 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково та змінено рішення суду першої інстанції.

Первинний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/5 частини усіх доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7, починаючи з 15 лютого 2016 року та до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Зустрічний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 заборгованість по аліментах у розмірі 21 520 грн 60 коп. та пеню за несплату аліментів у розмірі 3 000 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення зустрічного позову та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції або ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення первинного позову не оскаржується, а тому не предмет законності судом касаційної інстанції не перевіряється.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Виходячи зправової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року в справі № 6-94цс15, з урахуванням правової природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку, та у зв'язку з тим, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_5, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував роз'яснення, викладені у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України про розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) , дійшовши обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по аліментах за минулий період та зменшення розміру пені до 3 000 грн відповідно до вимог ст. 196 СК України, врахувавши сімейний та майновий стан платника аліментів, а також хворобу його матері, яка потребує стороннього догляду.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ