розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 17 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 11 лютого 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просила визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1, та зняти його з реєстраційного обліку.

На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що їй на праві приватної власності належить вказаний вище житловий будинок, у якому проживав та був зареєстрований її колишній чоловік - ОСОБА_5

Вказала, що 03 листопада 2013 року ОСОБА_5 добровільно зібрав речі та виїхав із вказаного будинку, а рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 30 січня 2014 року шлюб між ними було розірвано.

Посилаючись на те, що відповідач проживає разом із новою сім'єю, проте зареєстрований у її житловому будинку, ОСОБА_4 просила задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 17 грудня 2015 року позов задоволено.

Визнано ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язано Управління державної міграційної служби України в Харківській області в особі Великобурлуцького РС ГУДМСУ в Харківській області зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_5, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 11 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено.

Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 17 грудня 2015 року змінено, скасовано в частині зобов'язання Управління державної міграційної служби України в Харківській області в особі Великобурлуцького РС ГУДМСУ в Харківській області зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_5 та у позові в цій частині відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, мотивуючи свої доводи порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ОСОБА_4 на неї, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що спірний будинок було придбано у період шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а згідно з розпискою останнього він отримав від ОСОБА_4 повне відшкодування сумісно нажитого майна та зобов'язався виписатися після розлучення з місця реєстрації за вказаною вище адресою (а. с. 58), а тому з урахуванням відмови ОСОБА_5 від позову у справі про визнання права власності на спірний будинок, а також підтвердження ним факту добровільного залишення будинку, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняття його з реєстрації за цією адресою.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням; при цьому правильно скасував рішення місцевого суду в частині зобов'язання зняти відповідача з реєстрації, оскільки рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням вже є підставою для зняття особи з реєстраційного обліку відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (1382-15) .

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 17 грудня 2015 року в частині, яка не змінена апеляційним судом, та рішення апеляційного суду Харківської області від 11 лютого 2016 року залишити без змін.