Іваненко Ю.Г., Завгородньої І.М., Ситнік О.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення боргу, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 18 лютого 2016 року,

У вересні 2015 року Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому звернулося до суду з позовом до відповідача та просило суд стягнути з ОСОБА_4 борг в сумі 1 288,80 грн за 2010 рік.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2015 року позовну заяву Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення боргу повернуто позивачу.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 29 січня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2015 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліку, зокрема сплати судового збору.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 18 лютого 2016 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2015 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив з того, що особою, яка подала апеляційну скаргу у наданий судом строк не виконано вимоги ухвали апеляційного суду Хмельницької області від 18 лютого 2016 року щодо сплати судового збору.

Доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для звільнення Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому від сплати судового збору є необґрунтованими та не свідчать про порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Відповідно до статті 8 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

З урахуванням вимог статті 11 ЦПК України суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 8 Закону № 3674-VI, з власної ініціативи.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.