розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - відділ державної виконавчої служби Городнянського районного управління юстиції Чернігівської області, про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 17 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 2 березня 2016 року,

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 вересня 2008 року між ним та ОСОБА_4 було укладено кредитно-заставний договір № К4Н0АК00050331, відповідно до умов якого останній отримав на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності і цільового характеру використання кредит у сумі 37 529,07 доларів США терміном до 13 вересня 2013 року.

У забезпечення виконання ОСОБА_4 умов цього договору 16 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № К4Н0АК00050331/1, за яким поручитель зобов'язалася відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором, у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, тощо.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка складається з: 14 171,57 доларів США заборгованості за кредитом, 1 094,32 доларів США заборгованості з відсотків за користування кредитом, 285,27 доларів США заборгованості з винагороди, 376 259 грн 24 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 250 грн штрафу (фіксована частина), 16 775 грн 96 коп. штраф (5 % від суми невиконаного зобов'язання). Указану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачів солідарно.

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 17 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 2 березня 2016 року, позов ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено частково, стягнуто на його користь солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 14 171,57 доларів США заборгованості за кредитом, 1 094,32 доларів США заборгованості з відсотків за користування кредитом, 285,27 доларів США заборгованості з винагороди, 150 000 грн неустойки (пені, штрафів). Вирішено питання про судовий збір.

У касаційних скаргах заявники просять скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційних скарг, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення заявлених ПАТ КБ "Приватбанк" позовних вимог, оскільки належними і допустимими доказами у справі доведено, що позичальник ОСОБА_4 не виконує взятих на себе зобов'язань за договором від 16 вересня 2008 року, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню як з боржника, так і поручителя, у солідарному порядку.

Наведені в касаційних скаргах доводи заявників є необґрунтованими й правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити, рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 17 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 2 березня 2016 року залишити без змін.