розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія і КО", ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 29 грудня 2015 року,

У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія і КО" (далі - ТОВ "Надія і КО"), ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит у розмірі 605 000 доларів США зі сплатою 5 % річних + FIDR, з остаточним терміном повернення 23 березня 2023 року.

Додатковими договорами від 09 лютого 2009 року, 11 липня 2011 року та 12 липня 2012 pоку, укладеними між ОСОБА_3 та позивачем, вносилися зміни до кредитного договору.

У забезпечення належного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 26 березня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та Акціонерним товариством закритого типу "Надія" (далі - АТЗТ "Надія"), правонаступником якого є ТОВ "Надія і КО", ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були укладені окремі договори поруки, до яких в подальшому були внесені зміни відповідно до змін, внесених до кредитного договору, які зобов'язалися відповідати перед банком за невиконання позичальником кредитних зобов'язань.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником кредитних зобов'язань станом на 14 жовтня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 596 783,79 доларів США, що еквівалентно 4 770 092 грн 83 коп., яка складається 524 751,63 доларів США, що еквівалентно 4 194 339 грн 77 коп., - залишок за кредитом та 72 032,16 доларів США, що еквівалентно 575 753 грн 05 коп., - відсотки за користування кредитом.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_3, ТОВ "Надія і КО", ОСОБА_4, ОСОБА_5 в солідарному порядку кредитну заборгованість у розмірі 596 783,79 доларів США, що еквівалентно 4 770 092 грн 83 коп.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20 квітня 2015 року позов ПАТ "ОТП Банк" задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ТОВ "Надія і КО", ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ "ОТП Банк" суму заборгованості за кредитним договором від 24 березня 2008 року у розмірі 596 783,79 доларів США, що станом на 14 жовтня 2013 року еквівалентно 4 770 092 грн 83 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 29 грудня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції.

У задоволенні позовних вимог ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ "ОТП Банк" до ТОВ "Надія і КО" про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзіПАТ "ОТП Банк" просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що 26 березня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит у розмірі 605 000 доларів США зі сплатою 5 % річних + FIDR, з остаточним терміном повернення 23 березня 2023 року.

Додатковими договорами від 09 лютого 2009 року, 11 липня 2011 року та 12 березня 2012 pоку, укладеними між ОСОБА_3 та ЗАТ "ОТП Банк", вносилися зміни до кредитного договору.

У забезпечення належного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 26 березня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та АТЗТ "Надія", правонаступником якого є ТОВ "Надія і КО", ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були укладені окремі договори поруки, відповідно до яких поручителі зобов'язалися відповідати перед банком за невиконання позичальником кредитних зобов'язань.

До зазначених договорів поруки 11 липня 2011 року та 12 березня 2012 pоку були внесені зміни відповідно до змін, внесених до кредитного договору.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором, станом на 14 жовтня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 596 783,79 доларів США, яка складається із залишку за кредитом у розмірі 524 751,63 доларів США, що еквівалентно 4 194 339 грн 77 коп., та відсотків за користування кредитом у розмірі 72 032,16 доларів США, що еквівалентно 575 753 грн 05 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник порушив умови кредитного договору, допустив заборгованість, тому у позивача виникло право на її дострокове стягнення з позичальника та поручителів в солідарному порядку.

Скасовуючи рішення міського суду та закриваючи провадження в частині вимог до ТОВ "Надія і КО", апеляційний суд виходив з того, що спір в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, апеляційний суд виходив з того, що п. 2.1.3.2 додаткового договору від 12 березня 2012 року визначено порядок дострокового виконання зобов'язань у повному обсязі. При цьому зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань у цілому настає з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 60 (шістдесяти) календарних днів, протедоказів отримання боржником письмової вимоги про дострокове повернення кредиту та сплати інших платежів позивачем не надано.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що позивачем не доведено розмір заборгованості в частині нарахування відсотків за кредитом.

У частині закриття провадження в частині вимог до ТОВ "Надія і КО" рішення суду апеляційної інстанції не оскаржується, тому в силу ч. 1 ст. 335 ЦПК України в касаційному порядку в цій частині не переглядається.

Разом з тим погодитися з висновками апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Таким вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції у вказаній частині не відповідає з огляду на наступне.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно з п. 1.9.1. кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної плати за кредит. При цьому зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги.

Пунктом 2.1.3.2. додаткового договору від 12 березня 2012 року № 4 до кредитного договору визначено, що банк має право достроково вимагати виконання зобов'язань у повному обсязі. При цьому зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань у цілому настає з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 60 календарних днів з дати отримання вимоги.

Відповідно до застереження до вказаного пункту договору для цілей відправки вимоги за допомогою засобів поштового зв'язку сторони дійшли згоди, що у випадку неотримання позичальником вимоги, відправленої банком рекомендованим листом на адресу позичальника, зазначену у кредитному договорі, чи неотримання позичальником листа з вимогою, з будь-яких причин, зокрема ухилення позичальника від належного отримання вимоги, з інших причин тощо, вимога вважається отриманою позичальником на 7 календарний день з дати відправки вимоги. Виконання боргових зобов'язань в цілому, у випадку неотримання позичальником вимоги, повинно бути проведено позичальником протягом 60 календарних днів з моменту, коли вимога вважається отриманою.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 жовтня 2013 року ПАТ "ОТП Банк" направляло на адреси позичальника та поручителів вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором та сплати відсотків (том 1, а. с. 67 - 74). Проте у матеріалах справи відсутні докази їх отримання.

За таких обставин, з урахуванням застереження до п. 2.1.3.2 додаткового договору від 12 березня 2012 року, вимога від 18 жовтня 2013 року вважається отриманою 25 жовтня 2013 року, а виконання основного зобов'язання позичальником повинно бути проведено протягом 60 календарних днів з цієї дати.

Щодо посилання суду на недоведення розміру заборгованості в частині нарахування відсотків за кредитом колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із п. 3 частини № 1 кредитного договору, сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка (фіксований відсоток 5 % річних + FIDR).

FIDR - це процентна ставка за строковими депозитами фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. Залежно від зміни вартості кредитних ресурсів банку ставка FIDR може змінюватись банком (збільшуватись чи зменшуватись) в порядку, передбаченому цим договором. Інформація щодо розміру ставки FIDR розміщується на сайті банку, а також у приміщенні банку (як головному офісі, так і в інших установах) на інформативних стендах.

Відповідно до п. 1.4.1.3. частини № 2 кредитного договору плаваюча процентна ставка за кредитом підлягає корегуванню протягом дії цього договору щоразу після перебігу кожного 12 (дванадцятого) календарного місяця, починаючи з дати укладення цього договору, якщо інше непередбачено цим договором.

Згідно з п.п. 1.4.1.3.1 п 1.4.1.3 частини № 2 кредитного договору плаваюча процентна ставка за користування кредитом впродовж першого року дії цього договору підлягає корегуванню після перебігу 11 (одинадцятого) календарного місяця, починаючи з дати укладення цього договору.

Підпунктом 1.4.1.3.2 п 1.4.1.3 частини № 2 кредитного договору визначено, що плаваюча процентна ставка фіксується відповідно до умов цього договору в перший банківський день місяця, наступного за місяцем закінчення вищезазначеного 11/12 (одинадцяти/дванадцяти) місячного періоду дії попередньої плаваючої процентної ставки. Із зазначених дат проценти нараховуються виходячи зі ставок FIDR (фактично діюча на дату корегування) + фіксований відсоток з розрахунку річної бази нарахування процентів. Сторони цим висловлюють свою цілковиту згоду щодо такої зміни плаваючої процентної ставки стосовно всієї непогашеної суми кредиту, без укладення будь-яких додаткових договорів до цього договору.

Відповідно до застереження, викладеного після пункту 1.4.1.7.4 частини № 2 кредитного договору, підписанням цього договору сторони висловлюють свою цілковиту згоду з тим, що визначення порядку плати за кредит, встановлене п. 1.4 (з підпунктами) цього договору, повністю відповідає волевиявленню сторін. Сторони цим також підтверджують, що вони повністю ознайомлені та цілком згодні з порядком визначення плати за кредит та окремими елементами цього порядку.

Таким чином, сторони кредитного договору узгодили вид процентної ставки за кредитним договором, те, що її складовою є FIDR, а також значення "FIDR" та порядок його розрахунку, що відповідає ст. ст. 6, 627, 628 ЦК України.

Крім того, своїм підписом сторони кредитного договору погодили графік повернення кредиту та сплати процентів, який є додатком 1 по кредитного договору.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 10 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень ст. ст. 143, 144 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі, і експертиза призначається ухвалою суду.

Так, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції на підтвердження своїх заперечень проти позову представником ОСОБА_3 було заявлене клопотання про призначення судово-економічної експертизи для встановлення розміру заборгованості за кредитним договором, проте у задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено, разом з тим, дійсного розміру боргу не встановлено.

Апеляційний суд, у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, фактичних обставин справи не встановив та у порушення вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК України дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

При цьому, зазначивши про невідповідність відсоткової ставки, відображеної у розрахунку заборгованості за відсотками, та у довідці, апеляційний суд не виконав вимоги ст. 303 ЦПК України, фактично усунувся від виконання своїх процесуальних повноважень та обов'язків, не виконав вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалене у справі рішення апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ОТП Банк" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 29 грудня 2015 року в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.