розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" про стягнення коштів за договором депозитного вкладу та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" до ОСОБА_6 про визнання договорів нікчемними, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" на рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 28 жовтня 2015 року,

У травні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з даним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 05 серпня та 18 вересня 2013 року між ним та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк") в особі завідуючої ТВБВ № 10013/0332 ОСОБА_7 було укладено договори на вклад "Депозитний" № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, за якими банк прийняв на депозитні рахунки кошти в сумі 4 350,00 та 3 820,00 доларів США відповідно, строком на тринадцять місяців із установленою процентною ставкою у розмірі 6,5 % річних.

Про внесення коштів на депозитний рахунок свідчить заява про прихід готівки від 05 серпня 2013 року № 123047 та заява на видачу готівки від 18 вересня 2013 року № 123047. Проте банк зазначив, що у нього відсутні правові підстави для виплати коштів, оскільки при укладенні депозитного договору подані позивачем документи не відповідають встановленій формі. Враховуючи неправомірні дії банку, просив позов задовольнити.

У процесі судового розгляду справи позивач в порядку ст. 31 ЦПК України уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на його користь кошти за депозитним договором від 05 серпня 2013 року № НОМЕР_1 в сумі 4 350,00 доларів США, що станом на 24 грудня 2014 року становило 68 599,50 грн, та 4 825,46 грн нарахованих відсотків; за депозитним договором від 18 вересня 2013 року № НОМЕР_2 - 3 820,00 доларів США, що станом на 24 грудня 2014 року становило 60 241,40 грн, 4 237,53 грн нарахованих відсотків та 500,00 грн витрат на правову допомогу, а всього 138 403,89 грн.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 28 жовтня 2015 року, позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_6 за депозитним договором № НОМЕР_1 від 05 серпня 2013 року в сумі 4 350,00 доларів США, що станом на 24.12.2014 року становило 68 599,50 грн та 4 825,46 грн нарахованих відсотків; за депозитним договором № НОМЕР_2 від 18.08.2013 року 3 832,00 доларів США, що станом на 24.12.2014 року становило 60 241,40 грн, 4 237,53 грн нарахованих відсотків та 500,00 грн витрат на правову допомогу, а всього 138 403,89 грн.

Стягнуто з ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь держави 1 384,03 грн судового збору.

У задоволенні зустрічного позову ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_6 про визнання договорів нікчемними відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 28 жовтня 2015 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заява на прихід готівки від 05 серпня 2013 року № 123047 та заява на видачу готівки від 18 вересня 2013 року № 1263047 відповідають вимогам вищевказаних нормативно-правових актів, їх зміст свідчить про те, що платник ОСОБА_6 вніс на депозитний рахунок у банку кошти у розмірі 4 350,00 та 3 820,00 доларів США. Ці фінансові документи підписані як вкладником, так і уповноваженою особою банку. Таким чином, основні і необхідні реквізити даних документів додержані, а отже, встановлено факт укладення договору № НОМЕР_1 на вклад "Депозитний" від 05 серпня 2013 року, договору № НОМЕР_2 на вклад "Депозитний" від 18 вересня 2013 року.

Проте з таким висновком апеляційного суду повністю погодитись не можна.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 05 серпня 2013 року між ОСОБА_6 та АТ "Ощадбанк" було укладено договір вкладу № НОМЕР_1, за яким банк прийняв на депозитний рахунок 4 350,00 доларів США строком на тринадцять місяців з кінцевим терміном повернення 05 вересня 2014 року, з установленою процентною ставкою у розмірі 6,5 % річних.

18 серпня 2013 року позивач та АТ "Ощадбанк" уклали ще один договір вкладу № НОМЕР_2, за яким банк прийняв на депозитний рахунок 3 820,00 доларів США строком на тринадцять місяців з кінцевим терміном повернення 18 жовтня 2014 року, з установленою процентною ставкою у розмірі 6,5 % річних.

Згідно з висновками від 22 серпня 2014 року № 518, від 21 серпня 2014 року № 519 головного експерта з технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи відділу криміналістичної експертизи та обліків НДЕКЦ при УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_8, підписи в договорах на вклад "Депозитний" № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 05 серпня 2013 року, від 18 вересня 2013 року, в графі "Підпис уповноваженого працівника банку" та на лицевій стороні договорів виконано ОСОБА_7, відтиски круглої печатки "Для операцій ТВБВ № 10013/0332 Львівського обласного управління ПАТ "Ощадбанк" на договорах на вклад "Депозитний" № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 05 серпня 2013 року та 18 вересня 2013 року нанесені одним і тим самим кліше, що і експериментальні взірці круглої печатки "Для операцій ТВБВ № 10013/0332 Львівського обласного управління ПАТ "Ощадбанк", які представлені на експертизу; перший підпис у заяві на прихід готівки від 05 серпня 2013 року та заяві на видачу готівки від 18 вересня 2013 року в графі "Підписи банку" виконано ОСОБА_7

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) , передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 (z0790-11) , передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірні" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Виходячи з положень статті 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення, п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові гроші вкладника передаються останнім у власність банку, а безготівкові гроші - в повне розпорядження банку. Відповідні дії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов'язання за договором банківського вкладу, згідно з яким на боці вкладника з'являється право вимагати від банку видачі суми вкладу і виплати відсотків на неї, а на стороні банку - відповідний обов'язок. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено передачею коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов'язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника).

З огляду на вищезазначене вкладник має право вимоги до банку про повернення вкладу за договором банківського вкладу з урахуванням нарахованих процентів згідно з умовами укладеного договору та застосуванням наслідків, передбачених договором та законом, у разі порушення банком своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Разом з тим апеляційний суд вищевикладеного не врахував, належним чином не перевірив доводів, викладених в апеляційній скарзі, про те, що долучені позивачем заяви на прихід готівки від 05 серпня 2013 року № 123047 про внесення коштів на рахунок № НОМЕР_1 та заява на видачу готівки від 18 вересня 2013 року НОМЕР_3 за своїм змістом, назвою та формою не є прибутковими касовими документами, які передбачені Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні. Крім того, вказані документи не містять всіх необхідних реквізитів, зокрема найменування банку, печатки банку. Заява на видачу готівки відповідно до глави 3 розділу IV Інструкції є документом, що підтверджує видачу готівки з каси банку клієнту, а не про внесення коштів клієнтом на свій рахунок.

Також апеляційним судом не враховано та не надано оцінки тому, що у заяві на видачу готівки від 18 вересня 2013 року НОМЕР_3 номер рахунка є відмінним від номера рахунка, зазначеного в депозитному договорі (№ НОМЕР_2).

Також колегія суддів апеляційного суду не взяла до уваги доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, щодо пояснень позивача про фактичне невнесення коштів за вказаними депозитними договорами, а внесення їх у гривні за кілька років раніше, на підставі інших депозитних договорів, кошти за якими не були повернуті позивачем, та щодо порушення кримінальної справи № 463/3982/14-к за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, де ОСОБА_6 визнаний потерпілим, та дійшла передчасного висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені апеляційним судом, то ухвала цього суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.