розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1", третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вугледарі Донецької області, про визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, зобов'язання скласти акт за формою Н-1 за касаційними скаргами відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вугледарі Донецької області та державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 16 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 7 жовтня 2015 року,

У червні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона заходиться в трудових правовідносинах з відповідачем з 12 листопада 1997 року, працюючи машиністом конвеєру четвертого розряду. 22 вересня 2013 року, виконуючи трудові обов'язки, визначені нарядом виконання робіт, вона, спускаючись металевими сходами, послизнулась та впала на них, отримавши при цьому забій спини. У лікарню м. Вугледара Донецької області вона звернулась 6 жовтня 2013 року у зв'язку з болями у спині та пробула на амбулаторному лікуванні у травматолога до 16 жовтня 2013 року, після чого її було госпіталізована до денного стаціонару до 27 листопада 2013 року. Донецьким обласним клінічним територіальним медичним об'єднанням 3 грудня 2013 року їй поставлено діагноз: посттравматичний радикуліт, протрузія дисків L3-L4, L5-L6, формуюча грижа диску L4- L L5 з вираженим больовим вертебрагенним, корешковим синдромами, пошкодженням статично-динамічної функції хребта в стадії тривалого загострення. Комісія з розслідування нещасного випадку на виробництві дійшла висновку, що даний випадок не пов'язаний з виробництвом, тому акт за формою Н-1 складати не потрібно.

З урахуванням зазначеного, позивачка просила визнати нещасним випадок, який трапився з нею, а отримане внаслідок цього захворювання таким, що пов'язане з виробництвом й зобов'язати відповідача скласти акт за формою Н-1.

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 16 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 7 жовтня 2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано нещасний випадок (падіння), який трапився з ОСОБА_3 22 вересня 2013 року на робочому місці, та отримане внаслідок цього захворювання таким, що пов'язаний з виробництвом.

Зобов'язано державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" скласти акт за формою Н-1, вказавши, що нещасний випадок - падіння на сходах, пов'язаний з виробництвом та призвів до захворювання.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційних скаргах, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вугледарі Донецької області просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові; державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" просить скасувати судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_3 22 серпня 2013 року і внаслідок якого вона отримала захворювання, пов'язаний з виробництвом, тому вважав, що підприємство зобов'язано скласти акт за формою Н-1 відповідно до вимог закону.

Проте повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 12 листопада 1997 року прийнята на роботу машиністом конвеєра до державного підприємства "Донецьквугілля"

ВП "Шахта "Південнодонбаська" № 1" (нині - державне підприємство "Шахтоуправління" Південнодонбаське № 1") і до цього часу працює на цій посаді.

22 вересня 2013 року о 00 год. 30 хв., працюючи в третю зміну і виконуючи роботу за нарядом майстра з перевірки вугільних бункерів на наявність в них вугілля, ОСОБА_3, спускаючись вниз сходами до вугільних бункерів, на верхніх сходинках впала та посунулась вниз, отримавши забій спини.

Цей факт підтверджується актами від 19 листопада 2013 року розслідування нещасного випадку, проведеного комісією, утвореною на державному підприємстві "Шахтоуправління" Південнодонбаське № 1" Міненерговугілля за наказом від 21 жовтня 2013 року № 1512/1 та повторним актом розслідування від 29 квітня 2014 року, проведеного за наказом підприємства від 12 березня 2014 року № 349/1 за приписом Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області.

Із вказаних актів вбачається, що причиною нещасного випадку є незадовільний стан сходів, на яких були налипання вологої гірничої маси; порушення трудової та виробничої дисципліни, що виразилось у невиконанні в. о. ОСОБА_4 вимог посадової інструкції та невжиття необхідних заходів для утримання робочих місць у безпечному стані, що призвело до падіння ОСОБА_3, яка проявила необережність.

Згідно з результатами розслідувань нещасного випадку на виробництві обидві комісії дійшли висновку про те, що нещасний випадок падіння, який стався з позивачем 22 вересня 2013 року під час виконання трудових обов'язків машиніста конвеєра, відповідно до п. 7 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, не пов'язаний з втратою працездатності позивача на виробництві, починаючи з 7 жовтня 2013 року із зазначеним в лікарняних листках діагнозом, оскільки комісія не виявила шкідливого або небезпечного виробничого фактора чи середовища, внаслідок дії яких позивачу завдано шкоду здоров'ю.

Член повторної комісії розслідування ОСОБА_5 - головний технічний інспектор праці МО НПГУ м. Вугледар, підписав акт з окремою думкою про те, що нещасний випадок пов'язаний з виробництвом і за ним слід скласти акт за формою Н-1 відповідно до п. 23 зазначеного вище Порядку.

Відповідно до пп. 1 п. 23 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (1232-2011-п) , нещасний випадок, про який своєчасно не повідомлено керівника підприємства чи роботодавця потерпілого або внаслідок якого втрата працездатності настала не одразу, розслідується і береться на облік згідно з цим Порядком протягом місяця після надходження заяви потерпілого чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси (незалежно від строку настання нещасного випадку).

Як вбачається із пояснень позивача, вона після падіння зі сходів 22 вересня 2013 року продовжувала працювати до 6 жовтня 2013 року і тільки, коли стан її здоров'я погіршився та виникли проблеми із рухом, звернулась до лікаря.

Відповідно до медичних документів, що містяться в матеріалах справи, лікарняних листів, виданих позивачу в період з 7 жовтня 2013 вона проходила лікування з діагнозом: забій спини, остеохондроз поперекового відділу хребта з протрузією міжхребтових дисків, больовий синдром.

Згідно з висновками судової-медичної експертизи Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи № 276, проведеної з 5 серпня до 17 грудня 2014 року, та додаткової судово-медичної експертизи № 2, проведеної з 24 березня до 6 травня 2015 року на підставі досліджених медичних документів та амбулаторної карти, та з врахуванням механізму травмування (падіння на спину, при якому може виникнути перерозгибання хребта, що є фактором виникнення протрузій міжхребтових дисків), у ОСОБА_3 має місце посттравматичний радикуліт з протрузіями дисків поперекового відділу хребта, виразним корінцевим, м'язо-тонічним синдромами, порушеннями статично-динамічної функції хребта і може бути наслідком травми (нещасного випадку), отриманої 22 вересня 2013 року. Остеоходроз поперекового відділу хребта, виявлений у позивача 13 листопада 2012 року та підтверджений висновком МРТ від 10 жовтня 2013 року, не може бути наслідком радикуліту, виявленого після 7 жовтня 2013 року, тобто після забиття спини внаслідок падіння зі сходів.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Відповідно до п. п. 7 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, не пов'язаний з втратою працездатності позивача на виробництві, розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідачі посилались на те, що обов'язковою умовою проведення розслідування та визнання нещасного випадку пов'язаним з виробництвом є саме обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень. При цьому посилались на те, що падіння, яке, як зазначає позивачка, сталось 22 вересня 2013 року, не призвело до раптового погіршення здоров'я. Позивачка продовжувала працювати у тих самих умовах, а перший лікарняний відкрила 7 жовтня 2013 року.

Разом з тим лише комісія із спеціального розслідування має повноваження щодо з'ясування обставин та причин нещасного випадку, встановлює за результатами розслідування чи пов'язаний нещасний випадок із виробництвом чи ні, складає відповідні акти.

Проте апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 303, 315 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, не встановив дійсних прав і обов'язків сторін, не перевірив доводи відповідачів про те, що нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом, не навів мотивів відхилення цих доводів та дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Ураховуючи, що фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вугледарі Донецької області та державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" задовольнити частково.