розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ будинку за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 1966 року до 1997 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4., з яким вони побудували будинок та господарські споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 зазначала, що добровільно поділити житловий будинок в натурі не можуть та просила виділити їй у власність приміщення згідно з ІІ варіантом судової будівельно-технічної експертизи.

Решту будинку за цим же варіантом експертизи просила виділити у власність ОСОБА_4

Також просила для державної реєстрації часток визнати за нею та відповідачем право власності, за кожним, на Ѕ частки земельної ділянки загальною площею 0,08 га, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області

від 19 жовтня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Поділено в натурі будинковолодіння АДРЕСА_1.

Виділено ОСОБА_3 та визнано за нею право власності згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи на Ѕ ідеальної частини будинку та господарських споруд, розташованих по АДРЕСА_1, загальною вартістю 139 614 грн, із зазначенням приміщень та споруд.

Виділено ОСОБА_4 та визнано за ним право власності згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи на Ѕ ідеальної частини будинку та господарських споруд, розташованих в АДРЕСА_1, загальною вартістю 124 416 грн, із зазначенням приміщень та споруд.

Інші приміщення та споруди залишено в спільному користуванні

ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 7 599 грн за відхилення від ідеальної частки у будинку.

Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_4 спільно виконати наступні ремонтно-будівельні роботи: замурувати двері між приміщеннями літ. 1 та літ. 2; замурувати двері між приміщеннями літ. 1 та літ. 3; замурувати двері між приміщеннями літ. 4 та літ. 5; пробити двері в приміщенні літ. 2 і влаштувати вхід з тамбуром, пробити двері між приміщеннями літ. 3 та літ. 4.

Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_4 влаштувати індивідуальне електропостачання і опалення своїх приміщень та встановити сантехнічне обладнання.

Земельну ділянку площею 0,08 га, розташовану в АДРЕСА_1, на якій розміщений будинок та надвірні (господарські) споруди, залишено в спільному користуванні

ОСОБА_3, ОСОБА_4

У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2015 року рішення районного суду скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Виділено ОСОБА_4 та визначено за ним право власності згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи на Ѕ ідеальної частини будинку та господарських споруд, розташованих у АДРЕСА_1, загальною вартістю 139 614 грн, із зазначенням приміщень та споруд.

Виділено ОСОБА_3 та визнано за нею право власності згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи на Ѕ ідеальної частини будинку та господарських споруд, розташованих у АДРЕСА_1, загальною вартістю 124 416 грн, із зазначенням приміщень та споруд.

Інші приміщення та споруди залишено в спільному користуванні

ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 7 599 грн за відхилення від ідеальної частки у будинку.

Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_4 спільно виконати наступні ремонтно-будівельні роботи: замурувати двері між приміщеннями літ. 1 та літ. 2; замурувати двері між приміщеннями літ. 1 та літ. 3; замурувати двері між приміщеннями літ. 4 та літ. 5; пробити двері в приміщенні літ. 2 та влаштувати вхід з тамбуром, пробити двері між приміщеннями літ. 3 та літ. 4.

Земельну ділянку площею 0,08 га, розташовану в АДРЕСА_1, на якій розміщений будинок та надвірні (господарські) споруди, залишено в спільному користуванні ОСОБА_3, ОСОБА_4

У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду змінити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та виділити йому приміщення й споруди по варіанту експертизи № 1.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, дійшов висновку про поділ між сторонами будинку, виділивши сторонам у власність приміщення та споруди за варіантом судової будівельно-технічної експертизи № 2.

Апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції та ухваливши нове рішення про часткове задоволення позову, виходив із того, що поділ будинку згідно з варіантом експертизи № 2 не суперечить закону та матеріалам справи і не порушує права та інтереси сторін, однак ОСОБА_4 слід виділити перший поверх, а ОСОБА_3 - другий, з чим погодилась остання в засіданні апеляційного суду.

Щодо вимог ОСОБА_4 про звільнення від зобов'язання провести ремонтно-будівельні роботи та сплати грошової компенсації, суд зазначив, що ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки, як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи, такі вимоги є у двох варіантах поділу будинку, інших варіантів експертом в засіданні апеляційного суду не надано.

Проте повністю погодитись з такими висновками апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що сторони, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з 1966 року до 1997 року, побудували будинок та надвірні споруди по

АДРЕСА_1, який складається із житлового будинку, стодоли, стайні, сараю, гаража, літньої кухні, вбиральні, криниці, воріт і огорожі, загальною вартістю станом на 15 лютого 2015 року 198 519 грн, що підтверджується звітом про незалежну оцінку ринкової вартості.

Із довідки Зарічанської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 26 грудня 2014 року № 2304 вбачається, що за будинком за адресою: АДРЕСА_1, рахується земельна ділянка площею 0,08 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2005 року визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частини будинку АДРЕСА_1.

Довідкою Зарічанської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 17 серпня 2015 року № 1410 підтверджено, що виконком Зарічанської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області не заперечує проти поділу будинку АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності подружжю ОСОБА_3, відповідно до варіантів поділу, визначених висновком судової будівельно-технічної експертизи.

Разом з тим при вирішенні справи апеляційний суд не звернув уваги на таке.

Статтею 358 ЦК України передбачено підстави та умови здійснення права спільної часткової власності співвласниками та презюмується, що таке здійснення відбувається за їхньою згодою. Відповідно до ч. 3 цієї статті кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 2 червня 2015 року ринкова вартість спірного будинковолодіння станом на час проведення дослідження становить 264 030 грн.

У висновку експертизи зазначено, що реальний поділ будинку і господарських споруд технічно можливий і включає два варіанти поділу.

Так, згідно з варіантом поділу будівель № 2 необхідно виконати наступні ремонтно-будівельні роботи: замурувати двері між приміщеннями літ. 1 та літ. 2; замурувати двері між приміщеннями літ. 1 та літ. 3; замурувати двері між приміщеннями літ. 4 та літ. 5; пробити двері в приміщення літ. 2 і влаштувати вхід з тамбуром, пробити двері між приміщеннями літ. 3 та літ. 4.

Зазначений варіант поділу житлового будинку апеляційний суд взяв за основу рішення.

Для здійснення переобладнання й перепланування в будинку потрібно отримати дозвіл виконавчого комітету місцевої ради та узгоджень із компетентними органами, що передбачено ст. 152 ЖК УРСР.

Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що здійснення переобладнання й перепланування в будинку потребує отримання дозволу виконавчого комітету місцевої ради та узгоджень із компетентними органами, передбачених ст. 152 ЖК УРСР.

При цьому апеляційний суд, пославшись на ст. 152 ЖК УРСР, дійшов висновку, що згоди органу влади на переобладнання та перепланування в будинку не потрібно, оскільки зазначена стаття у новій редакції вимагає такої згоди лише при втручанні в несучі конструкції будинку.

Проте, до перепланування відносяться ремонтно-будівельні роботи, що провадяться за відповідними проектами із зміною фізичних параметрів цих приміщень, знесенням або перенесенням внутрішніх легких некапітальних перегородок, улаштуванням нових елементів і деталей, прорізів без втручання у зовнішні стіни, міжповерхові перекриття та інші несучі конструкції жилого будинку з метою підвищення благоустрою та поліпшення умов проживання без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку або приміщенні.

Перепланування жилих будинків та жилих приміщень здійснюється без зміни їх геометричних розмірів та функціонального призначення, але змінює конфігурацію приміщень, що вимагає внесення змін до технічного паспорту будинку або приміщення.

До переобладнання відносяться улаштування в індивідуальних жилих будинках, окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання; перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

При цьому суд апеляційної інстанції не визначився із тим, чи зазначені у висновках експертиз та застосовані судом переобладнання і перепланування, не є такими, що передбачають втручання в несучі конструкції будинку.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" (v0007700-91) судам роз'яснено, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст. 115 ЦК України, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої Ради (ст. 152 ЖК УРСР). Якщо сторона оспорює рішення виконкому щодо дозволу на переобладнання та перепланування і воно є необґрунтованим, суд може не погодитись з ним, мотивуючи це в рішенні.

Таким чином, згода органу державної влади на заплановані переобладнання та перепланування при реальному поділі житлового будинку згідно з висновком експертизи повинні бути отримані до ухвалення рішення суду, оскільки така згода є однією з умов для вирішення та задоволення позову.

Таким чином, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України, ухвалюючи рішення про поділ спірного житлового будинку, не перевірив чи отримали співвласники дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на переобладнання житлового будинку, оскільки висновком експертизи саме такі роботи передбачені для поділу житлового будинку, дійшов передчасного висновку про задоволення позову.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановлені, рішення апеляційного суду не може вважатись законним й обґрунтованим, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягає частковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.