головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Леванчука А.О., Парінової І.К., Ступак О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_5, фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів в порядку регресу, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 9 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року,

У березні 2015 року Моторне (транспортне) страхового бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 14 листопада 2011 року з вини ОСОБА_5, який керував автобусом "IKARUS 365", державний номерний знак НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено автомобіль "DAEWOO", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, що належить на праві власності ОСОБА_8 Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2011 року відповідача визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та позбавлено права керування транспортними засобами протягом одного року.

Згідно зі звітом про оцінку вартості матеріального збитку розмір завданих збитків у зв'язку з пошкодженням автомобіля "DaewooMatiz", державний номерний знак НОМЕР_2, становить 40 656 грн 20 коп.

27 січня 2012 року ОСОБА_8, скориставшись своїм правом, передбаченим Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , звернулася до них із заявою про відшкодування завданих їй в результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди матеріальних збитків.

Ними було здійснено виплату ОСОБА_8 відшкодування у розмірі 32 166 грн 01 коп., виходячи із розрахунку: 40 656 грн 20 коп. (розмір шкоди) 8 490 грн 19 коп. (вартість автомобіля в пошкодженому стані). Крім того, вони понесли витрати за послуги аварійного комісара у сумі 612 грн 70 коп.

ОСОБА_5 на момент дорожньо-транспортної пригоди не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Крім того, їм стало відомо, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, у зв'язку із цим МТСБУ просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_5 та фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 32 778 грн 71 коп.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 9 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року, позов МТСБУ задоволено частково, стягнуто на його користь з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 32 778 грн 71 коп. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзіОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Указані вимоги апеляційним судом не дотримано.

Під час розгляду справи судами було встановлено, що 14 листопада 2011 року близько 16 год. 20 год. ОСОБА_5, керуючи автобусом "IKARUS 365", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Набережна Заводська у м. Дніпропетровську, в районі електроопори № 220, не витримав безпечну відстань та допустив зіткнення з автомобілем "Daewoo Matiz", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7, що належить на праві власності ОСОБА_8

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2011 року ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди та застосовано адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами протягом одного року.

Згідно з полісом від 21 вересня 2011 року № АА/5182421 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 як власника автомобіля "Daewoo Matiz", державний номерний знак НОМЕР_2, була застрахована у ПАТ "Страхова компанія "Юнівес".

Згідно з висновком автотоварознавчого дослідження від 2 грудня 2011 року № 650 з визначення вартості матеріального збитку КТЗ загальна вартість матеріальної шкоди, завданої автомобілю "Daewoo Matiz", державний номерний знак НОМЕР_2, становить 40 656 грн 20 коп.

27 січня 2012 року ОСОБА_8 звернулася до МТСБУ із відповідною заявою про отримання страхового відшкодування, оскільки на дату дорожньо-транспортної пригоди відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і на підставі наказу від 2 березня 2012 року № 721 МТСБУ платіжним дорученням від 5 березня 2012 року перерахувало ОСОБА_8 страхове відшкодування у сумі 32 166 грн 01 коп. Також МТСБУ було сплачено суму у розмірі 612 грн 70 коп. за проведення оцінки завданих збитків та збір необхідних документів.

Також установлено, що на час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з власником автобуса "IKARUS365", державний номерний знак НОМЕР_1, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 і на час дорожньо-транспортної пригоди останній не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а тому він у порядку ч. 1 ст. 1191 ЦК України повинен повернути сплачені МТСБУ потерпілій стороні у дорожньо-транспортній пригоді кошти у порядку регресу.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 на користь МТСБУ коштів у порядку регресу, апеляційний суд також вважав, що позов заявлено МТСБУ у межах строку позовної давності, оскільки кошти були перераховані ОСОБА_8 5 березня 2012 року, а даний позов надіслано до суду 5 березня 2015 року, тобто в останній день строку позовної давності.

Однак з висновком апеляційного суду щодо дотримання позивачем трирічного строку звернення до суду з цим позовом погодитися не можна, оскільки матеріали справи містять копію платіжного доручення № 1034, за яким виплата МТСБУ страхового відшкодування ОСОБА_8 була проведена 2 березня 2012 року (а. с. 29).

Відповідно до п. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Указане свідчить про те, що суд апеляційної інстанції у порушення п. 4 ст. 10 ЦПК України, ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та у порушення ст. ст. 60, 212 ЦПК України не надав належну оцінку наявним у справі доказам, а також не перевірив належним чином, коли саме позивачем було здійснено виконання основного зобов'язання та з якого часу у нього виникло право, передбачене ст. 1191 ЦК України щодо пред'явленого позову в порядку регресу.

Разом із цим ґрунтуються на припущеннях висновки суду щодо наявності трудових відносин між винною у дорожньо-транспортній пригоді особою - ОСОБА_5 - та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, тому суду слід належним чином з'ясувати цю обставину у справі, яка має суттєве значення для вирішення цього спору.

Отже, оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені апеляційним судом, то ухвала цього суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ