розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АСКО Донбас Північний" про стягнення суми страхового відшкодування за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 7 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2015 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 10 лютого 2014 року мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої було пошкоджено належний їй автомобіль марки Toyota, державний номерний знак НОМЕР_1. Цивільно - правова відповідальність позивача застрахована приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АСКО Донбас Північний" (далі - ПрАТ "СК "АСКО Донбас Північний") згідно із договором добровільного страхування.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 7 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2015 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ "СК "АСКО-Донбас Північний" на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування з урахуванням індексу інфляції в розмірі 58 294,05 грн, річні в сумі 1 369,04 грн, пеню в розмірі 3 102,20 грн, витрати на проведення експертизи у розмірі 400 грн та моральну шкоду в розмірі 1 500 грн, а всього 64 665,29 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ПрАТ "СК "АСКО-Донбас Північний" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що реальна вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля складає саме 135 948,42 грн. Вказана сума складається із вартості запасних частин та вартості ремонту, зазначених у рахунках-фактурах, накладних, квитанціях до прибуткового касового ордера та акті виконаних робіт.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна виходячи з наступного.

Установлено, що ОСОБА_3 є власником автомобіля марки Toyota, державний номерний знак НОМЕР_1.

10 лютого 2014 року мала місце ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобілю марки Toyota, державний номерний знак НОМЕР_1,

18 жовтня 2013 року між сторонами було укладено договір добровільного страхування предметом якого є вказаний вище транспортний засіб.

10 лютого 2014 року мала місце ДТП, внаслідок якої було пошкоджено застрахований автомобіль.

Згідно з висновком експертного дослідження авто товарознавця від 17 лютого 2014 pоку, складеного експертом ОСОБА_4, вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля внаслідок його пошкодження в ДТП, складає 130 913,42 грн.

Загальна вартість витрат позивача, пов'язаних з відновленням автомобіля склала, 135 912 грн. Крім того, позивачем були понесені витрати у розмірі 400 грн. на оплату послуг експерта, які згідно з п. 4.2. договору страхування повинні покладатись на відповідача.

Після відновлення автомобіля у відповідності до п. 7.1.2. договору страхування представником відповідача 18 березня 2014 року складений акт огляду застрахованого автомобіля, в якому зазначено, що автомобіль відновлено, помітних пошкоджень немає.

Відповідачем 21 березня 2014 року позивачу перераховано відшкодування в розмірі 85 412,24 грн та 6 200 грн зараховано в рахунок сплати страхового платежу за договором страхування, що підтверджується відповідним письмовим повідомленням відповідача.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страхових) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України та ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно із ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до п. 3.3. договору страхування, укладеного між сторонами, відшкодуванню підлягають як прямі, так і непрямі збитки, спричинені внаслідок страхового випадку, в тому числі витрати на вимушене відновлення транспортного засобу. Франшиза за вказаним страховим ризиком складає 0% від страхової суми.

У п. 10.3.1. вказаного договору сторони погодили, що при пошкодженні ТЗ розмір збитків визначається в розмірі вартості ремонтно-відновлювальних робіт, вартості використаних для ремонту матеріалів і вартості замінених при ремонті деталів, вузлів, агрегатів за відрахуванням фізичного зносу на момент настання страхового випадку.

Встановивши, що збитки позивача, спричинені внаслідок настання страхового випадку (ДТП), які пов'язані з відновленням автомобіля, суди прийшли до правильного висновку про стягнення на користь позивача страхового відшкодування в розмірі, що не перевищує розміру прямого збитку.

Доводи касаційної скарги відносно того, що внаслідок ДТП відбулася конструктивна загибель автомобіля позивача були предметом дослідження апеляційним судом, яким суд дав оцінку та відхилив.

Разом із тим, доводи касаційної скарги відносно порушення апеляційним судом процесуального права при вирішенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди заслуговують на увагу.

Згідно із положеннями ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Виходячи з вимог ст. 316 ЦПК України щодо змісту рішення апеляційного суду рішення апеляційного суду повинно мати: мотивувальну частину із зазначенням мотивів зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, встановлених судом першої інстанції обставин, а також обставин, встановлених апеляційним судом, і визначених відповідно до них правовідносин; назви, статті закону, на підставі якого вирішено справу; резолютивну частину із зазначенням висновку апеляційного суду про зміну чи скасування рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку апеляційного суду по суті позовних вимог.

Проте зазначеним вимогам ухвалу апеляційного суду не відповідає, встановлені фактичні обставини справи та висновки, зроблені ним у мотивувальній частині, суперечать його резолютивній частині.

Так, у мотивувальній частині ухвали, апеляційний суд зазначав, що за договором страхування та Законом України "Про страхування" (85/96-ВР) відшкодування моральної шкоди не передбачено.

А відтак рішення місцевого суду в цій частині підлягає скасуванню, з відмовою у задоволенні вимог. У іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

При цьому, в резолютивній частині ухвали, зазначив, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 7 липня 2015 року - залишенню без змін.

Таким чином, ураховуючи, що апеляційним судом допущені порушення процесуальних норм права, оскільки резолютивна частина рішення суду в частині вирішення вимог про стягнення моральної шкоди не відповідає мотивувальній, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2015 року в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У іншій частині рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 7 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2015 року залишити без змін.