Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Касьяна О.П. суддів: Амеліна В.І., Остапчука Д.О., Дербенцевої Т.П., Попович О.В., за участю: представника публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" Пушкарьової К.В., представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", третя особа - ОСОБА_6, про визнання договору іпотеки припиненим, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 серпня 2015 року,

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернулося до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що 01 червня 2005 року між банком та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № KIG0GA0000686M, відповідно до умов якого ПАТ КБ "Приватбанк" було надано позичальнику кредит у розмірі 126840 грн зі сплатою фіксованої процентної ставки за користування кредитом у розмірі 16,08 % та кінцевим терміном повернення 01 червня 2009 року.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_7 зобов'язань за кредитним договором 01 червня 2005 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, за яким іпотекодавець передала банку в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що позичальник не виконав свої зобов'язання за вказаним кредитним договором, у зв'язку із чим станом на 14 серпня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 599006 грн 36 коп., у зв'язку із чим ПАТ КБ "Приватбанк" просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KIG0GA0000686M від 01 червня 2005 року в розмірі 966512 грн 85 коп. звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Заперечуючи проти позову, у лютому 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ "Приватбанк", третя особа - ОСОБА_6, про визнання договору іпотеки припиненим з підстав, передбачених ст. 17 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 523, ч. 1 ст. 608 ЦК України у зв'язку зі смертю боржника.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 серпня 2015 року, у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 до ПАТ КБ "Приватбанк", третя особа - ОСОБА_6, про визнання договору іпотеки припиненим задоволено.

Визнано припиненими правовідносини за договором іпотеки від 01 червня 2005 року, що був укладений між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_4

У касаційній скарзі ПАТ КБ "Приватбанк" просить скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ КБ "Приватбанк" Пушкарьової К.В., представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, обговоривши доводи касаційної скарги, ознайомившись із запереченнями на касаційну скаргу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" та задовольняючи вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відбулась заміна боржника у зобов'язанні, при цьому ОСОБА_4 не надала ПАТ КБ "Приватбанк" згоду забезпечувати виконання збов'язання новим боржником, а тому договір іпотеки на підставі положень ст. 17 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 523, 608 ЦК України вважається припиненим.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 червня 2005 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № КІG0GA0000686, відповідно до якого банк надав ОСОБА_7 кредит в сумі 216840 грн на строк до 01 червня 2009 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, комісій та інших платежів, передбачених договором.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_7 зобов'язань за вказаним кредитним договором того ж дня між ПАТ КБ "Приватбанк" та дочкою ОСОБА_7 - ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, згідно умовами якого ОСОБА_4 передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_7 своїх зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка станом на 14 серпня 2014 року становить 599006 грн 36 коп.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер та єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після ОСОБА_7, є його дружина- ОСОБА_6 При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 відмовилась від прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки за цим договором переходятьдо спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (п. 5 ст. 1219, ст. 1282 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13.

Враховуючи, що відбулась заміна боржника у кредитному зобов'язанні з ОСОБА_7 на ОСОБА_6, при цьому іпотекодавець ОСОБА_4 не надала згоди кредитору забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що договір іпотеки від 01 червня 2005 року, укладений між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_4, є припиненим.

Твердження скаржника, що договір іпотеки не може бути припинений у зв'язку зі смертю боржника, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4, є безпідставними з огляду на те, що підставою для визнання зазначеного договору іпотеки припиненим стала заміна боржника у зобов'язанні при відсутності згоди іпотекодавця забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій вірно встановили фактичні обставини у справі, надали їм належну правову оцінку, правомірно застосували норму права, яка застосовується до даних правовідносин.

Касаційна скарга висновків судів попередніх інстанцій не спростовує.

Із врахуванням зазначеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338 - 341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 343- 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 серпня 2015 року відхилити.