розглянувши у судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК Чернігів" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 08 липня 2015 року, -

У листопаді 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "МЖК Чернігів" (далі - ТОВ "МЖК Чернігів") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Вимоги мотивовано тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, балансоутримувачем якого є ТОВ "МЖК Чернігів", та споживає послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Обов'язок щодо оплати наданих послуг відповідач виконує неналежним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість (за період із 01 березня 2014 року по 31 грудня 2014 року) у розмірі 1 296 грн, яку позивач просив стягнути із боржника, а також суми за ст. 625 ЦК України - інфляційні втрати у розмірі 617, 69 грн та 3 % річних у розмірі 25, 43 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 08 липня 2015 року, позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ТОВ "МЖК Чернігів" заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 1 296 грн, інфляційні втрати у розмірі 617, 69 грн та 3 % річних у розмірі 25, 43 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

У справі встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1, балансоутримувачем якого є ТОВ "МЖК Чернігів", та споживає послуги з утримання будинку та прибудинкової території на підставі договору від 20 січня 2012 року № 151а/48.

За змістом ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Обов'язок споживача оплачувати послуги з утримання житлових

будинків і споруд та прибудинкових територій у строки, встановлені договором або законом, визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 (572-92-п) , якому кореспондує право виконавця послуг стягувати прострочені платежі із осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання цих житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни/тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території.

Позивач розрахував оплату наданих ним послуг з утримання будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 для абонента квартири № 48 за тарифом, встановленим рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 56 від 12 березня 2012 року.

Відповідач висловив незгоду із кількістю виставлених до оплати послуг, посилаючись на те, що вони фактично не надавалися, та на обставини його відсутності за вказаною адресою у спірний період.

На підставі п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок оформлення претензій споживачів до виконавців регламентується ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та п. п. 16-18 договору. За змістом вказаних положень, у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором.

Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

У матеріалах справи відсутні відповідні претензії споживачів по АДРЕСА_1 щодо невідповідності обсягу й періодичності наданих послуг з утримання будинку та прибудинкової території за оспорюваний період (01 березня 2014 року - 31 грудня 2014 року) вимогам рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 56 від 12 березня 2012 року.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками судів про недоведеність відповідачем доводів щодо надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території у неповному обсязі.

Разом з тим, посилаючись на тимчасову відсутність за місцем надання послуг як на підставу звільнення від їх оплати, ОСОБА_3 підтверджував такі заперечення проти позову та доводи апеляційної скарги довідкою № 8 від 20 березня 2015 року, виданою ТОВ "ЖЕК-2617"; копією паспорту дружини із відміткою про реєстрацію у м. Києві; довідкою із місця навчання доньки у м. Києві із 2011 по 2014 рік; довідкою з його місця роботи у м. Києві; копією своєї трудової книжки.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, суд повинен всебічно і повно з'ясувати усі обставини, що складають предмет доказування, дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (ст. ст. 58, 59 ЦПК України), окремо та всі докази у їх сукупності у порядку, передбаченому ст. ст. 185, 187, 189, 212 ЦПК України, що відображається у судовому рішенні. Відхилення того чи іншого доказу, перевагу одного доказу над іншим має бути мотивованим.

Висновків про неналежне підтвердження ОСОБА_3 проживання у м. Києві у період з 01 березня 2014 року по 31 грудня 2014 року апеляційний суд дійшов за результатом дослідження довідки ТОВ "ЖЕК-2617" № 8 від 20 березня 2015 року без оцінки інших наданих ОСОБА_3 доказів окремо й у їх сукупності. Також суд не встановив, чи повідомляв ОСОБА_3 про відсутність за місцем надання послуг у 2014 році, де має місце оспорюваний розрахунковий період.

Крім того, за п. 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 (572-92-п) , плата за послуги з утримання житлових

будинків і споруд та прибудинкових територій здійснюється за встановленими тарифами відповідно загальної площі приміщення, яким користується власник.

Перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по АДРЕСА_1 включає в себе послуги з прибирання прибудинкової території, прибирання сходових клітин, вивезення та знешкодження твердих побутових відходів, обслуговування сміттєприймальних камер та інші (Т. 1, а. с. 35), на кожну з яких встановлено окремі тарифи, які у сукупності складають загальну вартість надання послуг з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій (структуру загального тарифу).

Плату за надання таких послуг відповідачу нараховано за сукупним тарифом.

За п. п. 7-9 Порядкуформування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 (869-2011-п) , формула розрахунку витрат з прибирання прибудинкової території, витрат з прибирання сходових кліток одним із елементів розрахунку включає сумарну загальну площу квартир та нежитлових приміщень у житловому будинку (проживання споживача за місцем надання послуг не має значення для обрахунку цих послуг), а витрати з вивезення побутових відходів нараховуються для фізичних осіб, реєстрація місця проживання яких здійснена за адресою житлового будинку.

Судом не з'ясовано, чи за кожною складовою послуг з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій пункт 6 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" може бути підставою звільнення від оплати рахунків за ці послуги, враховуючи зміст положень Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Правильність вирішення справи судом першої інстанції за доводами апеляційної скарги належним чином не перевірено.

З наведених підстав ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції згідно ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 08 липня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.