Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Касьяна О.П.,

суддів: Дербенцевої Т.П., Остапчука Д.О.,

Попович О.В., Савченко В.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації вартості частки у спільній частковій власності

за касаційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2015 року, -

У січні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що їй належить Ѕ частка квартири АДРЕСА_1, власником іншої Ѕ частки є відповідач ОСОБА_4, який перешкоджає користуватися їй часткою квартири. Виділити належну їй частку в натурі неможливо, а згоди щодо розміру компенсації вартості частки у досудовому порядку досягти не вдалося.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_3 просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь 603 539, 03 грн (дійсна ринкова вартість Ѕ частки квартири з урахуванням інфляційних втрат) компенсації вартості її частки квартири АДРЕСА_1; припинити її право власності на Ѕ частку квартири, визнати право власності на цю частку за ОСОБА_4

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2015 року, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного судута ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 26 липня 2006 року ОСОБА_3 належить Ѕ частка квартири АДРЕСА_1, власником іншої Ѕ частки є відповідач ОСОБА_4

ОСОБА_3 виявила бажання припинити право власності на належну їй частку в спільному майні шляхом отримання від іншого співвласника компенсації вартості цієї частки.

Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

При цьому слід також враховувати, що в силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України (435-15) з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, з врахуванням закріплених в п. 6 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар (висновки Верховного Суду України, викладені у постановах № 6-4цс14 від 19 лютого 2014 року та № 6-2925цс15 від 13 січня 2016 року).

З'ясувавши відсутність об'єктивної можливості відповідача виплатити грошову компенсацію іншому співвласнику внаслідок відсутності у нього коштів та з урахуванням тих обставин, що стягнення із відповідача такої компенсації призведе до позбавлення його житла у разі примусового виконання рішення суду шляхом продажу частки квартири, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові.

Крім того, судами правильно враховано, що відповідач не виявив бажання викупити у позивача його частку у праві власності, а примушувати його до цього є також порушенням його прав, оскільки законодавством не передбачено можливості набуття права власності у примусовому порядку при відсутності тих юридично важливих обставин, які передбачені диспозицією ст. 364 ЦК України.

Норми матеріального права судами застосовано правильно, процесуальних порушень не вбачається.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.