Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

СавченкоВ.О., АмелінаВ.І., Попович О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до селянського (фермерського) господарства "Кузьминці", треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсним рішення загальних зборів членів селянського (фермерського) господарства "Кузьминці", що оформлене протоколом № 1 від 10 травня 2012 року, за касаційною скаргою селянського (фермерського) господарства "Кузьминці" на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 01 березня 2016 року,

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до селянського (фермерського) господарства "Кузьминці" про визнання недійсним рішення загальних зборів членів селянського (фермерського) господарства "Кузьминці", що оформлене протоколом № 1 від 10 травня 2012 року, яким ОСОБА_5 було передано майно пайовиків господарства, посилаючись на те, що загальні збори господарства у вказану дату взагалі не скликалися та не проводилися, участі в таких зборах він як голова господарства не приймав, крім того такі збори навіть не передбачені статутом господарства, не визначено порядок їх скликання, кворум і компетенція.

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 18 січня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 01 березня 2016 року зазначене рішення районного суду скасовано й позов задоволено.

Визнано недійсним рішення загальних зборів членів селянського (фермерського) господарства "Кузьминці", що оформлено протоколом № 1 від 10 травня 2012 року.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі селянське (фермерське) господарство "Кузьминці" просить рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке було помилково скасовано, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не встановлено.

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону. Фермерське господарство має найменування та може мати печатки. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту. Для цілей цього Закону до членів сім'ї та родичів голови фермерського господарства відносяться дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім'ї та родичами (батьки такої особи та батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти).

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов'язання. За рішенням членів фермерського господарства відповідно до закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Разом з тим, статутом селянського (фермерського) господарства "Кузьминці" (у редакції від 22 грудня 2011 року) визначено, що юридична особа - фермерське господарство - здійснює свої цивільні права та обов'язки через голову фермерського господарства, належність майна господарства його членам на праві спільної сумісної власності не виключає правомочності на участь цих осіб в управлінні господарством, однак порядок створення такого органу юридичної особи - фермерського господарства, як загальні збори членів господарства статутом не передбачений.

Таким чином, суд апеляційної інстанції,дослідивши докази у справі, й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з наявності правових підстав для задоволення позову, оскільки рішення про передачу майна господарства цілісним майновим комплексом прийнято з порушенням вимог закону та статуту господарства, що стало причиною подальших спорів між співвласниками майнових паїв та головою господарства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Доводи касаційної скарги селянського (фермерського) господарства "Кузьминці" на увагу не заслуговують та висновків суду не спростовують.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що апеляційним судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Кузьминці" відхилити.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 01 березня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.