розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2015 року,

У листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулося до суду з указаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитом у розмірі 91 963 грн 35 коп., яка складається з: 50 528 грн 25 коп. - основна заборгованість, 34 354 грн 66 коп. - заборгованість за відсотками, 4 727 грн 24 коп. - заборгованість з комісії та штраф у розмірі 2 353 грн 20 коп.

На обґрунтування позовних вимог ТОВ "Кредитні ініціативи" посилалося на те, що 20 серпня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Просто Фінанс" (далі - TOB "ПростоФінанс") та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 2014595479, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 57 320 грн.

Позивач вказав, що 18 травня 2012 року між TOB "ПростоФінанс" та TOB "Кредитні ініціативи" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого TOB "Кредитні ініціативи" зобов'язувалось передати грошові кошти в розпорядження TOB "ПростоФінанс", а TOB "ПростоФінанс" зобов'язувалось відступити TOB "Кредитні ініціативи" свої права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься у додатку № 1 до договору відступлення, зокрема, і за вказаним вище кредитним договором.

Посилаючись на те, що у порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, в результаті чого станом на 10 серпня 2013 року виникла заборгованість, TOB "Кредитні ініціативи" просило задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заочним рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2013 року позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь TOB "Кредитні ініціативи" заборгованість у розмірі 91 963 грн 35 коп., з яких 50 528 грн 25 коп. - основний борг, 34 354 грн 66 коп. - борг за відсотками, 4 727 грн 24 коп. - борг з комісії та 2 353 грн 20 коп. - штраф

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, заочне рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, виходили з того, що ОСОБА_4 порушив умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 10 серпня 2013 року у нього утворилася заборгованість у розмірі 91 963 грн 35 коп., а тому, враховуючи укладений між TOB "ПростоФінанс" та TOB "Кредитні ініціативи" договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 травня 2012 року, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення вказаної заборгованості на користь TOB "Кредитні ініціативи".

Судом апеляційної інстанції вмотивовано відхилено доводи заявника про відсутність у нього обов'язку сплачувати заборгованість на користь позивача у зв'язку із його неналежним повідомленням про укладання договору факторингу, оскільки за змістом ст. 517 ЦК України боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним, проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач не сплачує заборгованість за кредитним договором ні новому, ні первісному кредитору, а тому зміна кредитора в зобов'язанні не може бути підставою для звільнення відповідача від погашення кредиту взагалі.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2015 року залишити без змін.