розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2016 року,

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із позовом та просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № DNI0GL00000187 від 14 квітня 2008 року у сумі 51 845,17 дол. США та судові витрати у справі.

Позивач посилався на те, що 14 квітня 2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № DNI0GL00000187, за умовами якого позичальнику було надано кредит в сумі 52 258,19 дол. США зі сплатою за користування кредитними коштами 11,04 % річних на суму залишку заборгованості. Кредит було надано на строк з 14 квітня 2008 року по 14 квітня 2028 року.

На забезпечення виконання зобов'язань позичальника 14 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель відповідає перед банком як солідарний із позичальником боржник.

Відповідач ОСОБА_4, отримавши кредит, належним чином своїх обов'язків за кредитним договором не виконувала, не здійснювала погашення боргу, сплату процентів та інших обумовлених договором платежів, в результаті чого станом на 08 грудня 2014 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 51 845,17 дол. США.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2016 року, позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № DNI0GL00000187 від 14 квітня 2008 року в загальному розмірі 51 845, 17 дол. США, що становить 1 135 927 грн 67 коп. за курсом НБУ станом на 13 липня 2015 року, яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 46 191,24 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 2910,17 дол. США, заборгованості за комісією за користування кредитом - 56,43 дол. США, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором - 203,17 дол. США, штрафу (фіксованої частини) - 16,11 дол. США, штрафу (процентної складової) - 2 468,05 дол. США.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 14 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "Комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № DNI0GL00000187, за умовами якого позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 57 122,20 дол. США на наступні цілі: 51 500 дол. США на придбання нерухомості, 515 дол. США на сплату за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 114,45 дол. США на страхування майна, 128,75 дол. США на особисте страхування, 4 864 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та порядку визначених п. п. 2.1.3, 2.2.7 кредитного договору.

За користування кредитом відповідач зобов'язався сплачувати банку проценти із розрахунку 11,04 % річних (0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості).

Кредитні кошти були надані позивачем відповідачу на строк з 14 квітня 2008 року по 14 квітня 2028 року.

Відповідач ОСОБА_4 отримала кредитні кошти та використала їх, але, будучи зобов'язаною повертати кредит щомісячними платежами в розмірі 563,79 дол. США шляхом внесення коштів до банку, своїх зобов'язань належним чином не виконала, в результаті чого станом на 08 грудня 2014 року утворилася заборгованість у сумі 51 845,17 дол. США.

На забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_5 було укладено договір поруки від 14 серпня 2008 року, відповідно умов якого поручитель зобов'язався відповідати перед банком як солідарний із позичальником боржник за належне виконання зобов'язань що випливають із умов кредитного договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За нормами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За положеннями ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, тому вимоги позивача про стягнення суми заборгованості є обґрунтованими і доведеними.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судами не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2016 року залишити без змін.