розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", третя особа - ОСОБА_5, про визнання кредитного договору, додаткової угоди до кредитного договору, договору іпотеки та договорів поруки недійсними, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 26 січня 2016 року,

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулося до суду із позовом про стягнення боргу за кредитним договором від 15 липня 2008 року в сумі 88 713,85 дол. США, що еквівалентно 2 029 950 грн 32 коп. на термін до 10 липня 2038 року.

ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, посилаючись на те, що при укладенні кредитного договору та додаткової угоди не були дотриманні імперативні норми, що передбаченні Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування, сукупну вартість кредиту, свідчить про грубі порушення вищезазначених актів цивільного законодавства.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 26 січня 2016 року, позов ПАТ "Універсал Банк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором у сумі 88 713,85 дол. США, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 420,67 дол. США, заборгованість за кредитом - 76 685,97 дол. США, відсотки - 11 563, 38 дол. США, підвищені відсотки - 43,83 дол. США.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 15 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" (далі - ВАТ "Універсал Банк"), правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 003-2008-2463, згідно з умовами якого банк надав кредит у розмірі 80 830 дол. США на термін до 10 липня 2038 року із сплатою 13,45 % річних.

10 травня 2009 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору, якою були внесені зміни до кредитного договору. Згідно з п. 1 додаткової угоди встановлено процентну ставку в період з 10 травня 2009 року по 14 травня 2009 року включно в розмірі 10,09 % річних, а в період з 15 травня 2009 року по 09 травня 2010 року включно - процентна ставка в розмірі 13,45 % річних та підвищену процентну ставку за користування коштами понад встановлений строк/терміни погашення у розмірі 40,35 % річних.

15 травня 2009 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору, якою були внесені зміни до кредитного договору.

Згідно з п. 1 додаткової угоди встановлено процентну ставку в період з 15 травня 2009 року по 09 травня 2010 року включно в розмірі 10,09 % річних, підвищену процентну ставку за користування коштами понад встановлений строк/терміни погашення у розмірі 18,09 % річних, в період з 10 травня 2010 року по 09 травня 2015 року включно процентна ставка в розмірі 14,18 % річних та підвищену процентну ставку за користування коштами понад встановлений строк/терміни погашення у розмірі 22,18 % річних, в період з 10 травня 2015 року - процентна ставка в розмірі 13,45 % річних та підвищену процентну ставку за користування коштам понад встановлений строк/терміни погашення у розмірі 21,45 % річних.

Позичальник взяті на себе зобов'язання виконував неналежним чином, внаслідок чого станом на 20 травня 2015 року заборгованість перед банком становила 88 713,85 дол. США, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 420,67 дол. США, заборгованість за кредитом - 76 685,97 дол. США, відсотки - 11 563, 38 дол. США, підвищені відсотки - 43,83 дол. США.

На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 15 липня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 003-2008-2463-Р, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_4 усіх її зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

15 травня 2009 року було укладену додаткову угоду до договору поруки від 15 липня 2008 року № 003-2008-2463-Р, за умовами якої сторони, враховуючи внесені зміни до основного договору, погодили внести відповідні зміни й до договору поруки.

Крім того, забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором є іпотека нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За нормами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Задовольняючи позов банку, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, тому вимоги позивача про стягнення суми заборгованості є обґрунтованими і доведеними.

За нормами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, за положеннями ст. 203 ЦК України, суди при розгляді справ мають перевірити, чи не суперечить зміст правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, чи має особа, яка вчиняє правочин, необхідний обсяг цивільної дієздатності, чи є волевиявлення учасника правочину вільним і відповідає його внутрішній волі, чи вчинений правочин у формі, встановленій законом, чи спрямований правочин на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, чи не суперечить правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди правильно виходили із того, що сторони, підписавши спірний договір, встановили факт досягнення згоди між собою щодо всіх істотних умов, наявність підписаного правочину свідчить про те, що обидва учасники бажали укласти правочин і зовнішній вираз волі відповідає внутрішній, позичальнику було надано повну інформацію щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту. Позивач не довела наявності умов для визнання такого договору та додаткової угоди до нього недійсними, а тому дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання кредитного договору та додаткової угоди до нього недійсними, а також правильно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними похідних договорів - договору іпотеки та договору поруки.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судами не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 26 січня 2016 року залишити без змін.