розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-авто" до ОСОБА_4 про відшкодування збитків у порядку регресу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 16 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2016 року,

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (далі - ПАТ "УСК "Гарант-Авто") звернулось до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 29 вересня 2012 року між ПАТ "УСК "Гарант-Авто" та ОСОБА_5 був укладений договір цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9392285, забезпечений транспортний засіб за вказаним договором автомобіль "МАЗ 5432", державний номерний знак НОМЕР_1.

06 грудня 2012 року водій ОСОБА_6, керуючи забезпеченим транспортним засобом автомобілем "МАЗ 5432", державний номерний знак НОМЕР_1, порушив вимоги Правил дорожнього руху, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобілі "ЗАЗ" та "ВАЗ". Позивач, виконуючі договірні зобов'язання, перерахував власникам пошкоджених автомобілів страхове відшкодування у загальному розмірі 14 603 грн 78 коп., яке просив стягнути в порядку регресу з відповідача.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 16 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2016 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "УСК "Гарант-Авто" 14 603 грн 78 коп. відшкодування збитків у порядку регресу.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно зі ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ОСОБА_4, який керував автомобілем "МАЗ 5432", державний номерний знак НОМЕР_1, було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. ст. 122-4, 124 КУпАП, визнано винним у спричинені дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340 грн, що підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 січня 2013 року.

Згідно до повідомлення потерпілої особи про ДТП від 12 грудня 2012 року, відбулась ДТП за участю застрахованого автомобіля ВАЗ 21130-120-20, яким керував ОСОБА_7, власником автомобіля є ОСОБА_8

Відповідно до страхового акта № 000010656/01 ОСОБА_7 позивачем сплачено кошти внаслідок пошкодження автомобіля в розмірі 3 199 грн 88 коп.

Згідно до повідомлення потерпілої особи про ДТП від 07 грудня 2012 року, відбулась ДТП за участю застрахованого автомобілю "ЗАЗ", яким керував ОСОБА_9, який є власником вищезазначеного автомобіля.

Відповідно до страхового акта № 000005949/01 ОСОБА_9 позивач сплатив кошти внаслідок пошкодження автомобіля "ЗАЗ" в розмірі 11 403 грн 90 коп.

Відповідно до звіту про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу "ЗАЗ", розмір заподіяної шкоди автомобілю ОСОБА_9 становить 11 601 грн 67 коп.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За нормами ст. 38 цього ж Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що, за постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_4 залишив місце ДТП, а тому вимоги про стягнення з нього суми в порядку регресу є обґрунтованими.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судами не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 16 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2016 року залишити без змін.