Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Парінової І.К., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про повернення суми депозиту та стягнення відсотків, за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 лютого 2016 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, який у подальшому уточнила і просила стягнути з публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") нарахування за період з 26 листопада 2014 року по 31 серпня 2015 року, а саме: суми вкладу у розмірі 43 228 грн 38 коп., в тому числі відсотки від простроченої суми вкладу понад строк дії договору у сумі 928 грн 60 коп., а також 3% річних у сумі 1 001 грн 35 коп. та інфляційні втрати у сумі 16 926 грн 02 коп., а всього на загальну суму 61 155 грн 75 коп.

Позивач ОСОБА_4 посилалася на те, що 30 травня 2014 року між нею та відповідачем було укладено договір № 00009007472213 банківського вкладу (депозиту) на суму 47 000 грн, з процентною ставкою на суму вкладу 26 % річних та строком залучення вкладу до 26 листопада 2014 року. По закінченню строку дії договору банк не у повному обсязі виплатив їй кошти, що належали до виплати за вказаним договором.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 18 лютого 2016 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди правильно виходили із того, що позивач ОСОБА_4 звернулася із вимогою про стягнення коштів у період запровадження у банку тимчасової адміністрації, проте виконання зазначеної операції банком обмежується положеннями п. 1 ч. 5 ст. 36 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який поширюється на спірні правовідносини.

Такий висновок суду ґрунтується на вимогах закону та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2001цс15.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, відхилити, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 лютого 2016 року залишити без змін.