розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 2 листопада 2015 року, ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 17 грудня 2015 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 24 жовтня 2014 року між ним та ОСОБА_5 було укладено попередній договір - заяву, відповідно до якого ОСОБА_5 отримала від нього грошову суму в розмір 204 400 грн, що еквівалентно 14 600 доларів США, в якості авансу за майбутню купівлю житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,3229 га, розташованої за цією ж адресою, на якій розміщений вказаний житловий будинок. Перед укладенням попереднього договору, 23 жовтня 2014 року, були виявлені перепони, a саме: в будинку зареєстровані дочка та внук ОСОБА_5, не було оформлено кадастрового номеру земельної ділянки та не проведена оцінка майна, в зв'язку з чим ОСОБА_5 дала згоду на його реєстрацію в будинку та надала на його ім'я нотаріально посвідчену довіреність для вчинення необхідних дій, при цьому завірила його, що всі перепони буде усунуто до кінця 2014 року. Відповідач не виконала взятих на себе зобов'язань. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 6 травня 2015 року з ОСОБА_5 на його користь стягнуто аванс у сумі 204 400 грн. Дане рішення не виконано.

Ураховуючи наведене, просив стягнути інфляційні втрати в розмірі 96 259,44 грн тa три відсотки від простроченої суми заборгованості в сумі 4 233,60 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 2 листопада 2015 року, з урахуванням виправлення описки, яке ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 17 грудня 2015 року залишено без змін, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 три проценти річних в сумі 924 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 703,35 грн, а всього 3 627,35 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання стягнення судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_4просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За положеннями ст. 625 ЦК України (435-15) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Установивши фактичні обставини справи, правильно застосувавши положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, на підстав наданих сторонами доказів, яким суд належну оцінку (ст. 212 ЦПК України), суди прийшли до правильного висновку, що відповідальність за прострочення боржником виконання грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України наступає при невиконанні рішення суду про стягнення суми авансу, оскільки договір купівлі-продажу між сторонами укладено не було, а не з моменту передачі авансу позивачем.

Судом вірно відмовлено в стягненні моральної шкоди, оскільки не надано доказів її завдання.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 2 листопада 2015 року, ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 17 грудня 2015 року залишити без змін.