розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року,

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра"), посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору від 11 червня 2007 року № 220/п/99/2007-840, звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_3 як боржника та ОСОБА_4 як поручителя 137 162,46 доларів США та 575 418 грн 28 коп. заборгованості за вказаним договором та судові витрати.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року, позов ПАТ "КБ "Надра" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "КБ "Надра" 137 162,46 доларів США та 575 418 грн 28 коп. заборгованості за вказаним договором.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалені у справі судові рішення просить скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що оскільки ОСОБА_3 не належним чином виконував зобов'язання за кредитним договором від 11 червня 2007 року № 220/п/99/2007-840, то боржник разом із поручителем мають нести солідарну відповідальність перед банком за порушення умов указаного договору.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 11 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (далі - ВАТ "КБ "Надра"), правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 220/п/99/2007-840, згідно з умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 77 500 доларів США зі сплатою 14,495 % річних, із кінцевим терміном повернення до 11 червня 2017 року, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими вказаним договором.

Цього ж дня на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором між ВАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_4 було укладено договори поруки.

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Обґрунтовуючи підстави позову, ПАТ "КБ "Надра" посилалось на те, що внаслідок неналежного виконання позичальником умов указаного договору станом на 10 грудня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 137 162,46 доларів США та 575 418 грн 28 коп., яку позивач і просив стягнути на свою користь солідарно з відповідачів.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалюючи 10 серпня 2015 року заочне рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, у судове засіданні не з'явилися.

Відповідно до ч.1 ст. 158 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається у судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

У статтях 74- 76 ЦПК України врегульовано порядок вручення судових повісток. У частині 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.

Тобто належним повідомленням особи, яка бере участь у справі, є розписка про отримання судової повістки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.

У той же час у матеріалах справи відсутні будь-які докази про належне повідомлення ОСОБА_3 про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції. У справі відсутня розписка про одержання ним судової повістки або відомості про відмову в її отриманні.

Наявна у матеріалах справи кореспонденція, адресована ОСОБА_3 із відміткою "за закінченням встановленого терміну зберігання", не є належним доказом повідомлення про час і місце судового засідання (а. с. 51-54).

Розглянувши справу за відсутності ОСОБА_3 та ухваливши заочне рішення у справі, суд першої інстанції порушив конституційне право останнього на участь у судовому засіданні та проігнорував вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий судовий розгляд, позбавив відповідача права надати обґрунтовані заперечення проти позову, заявити клопотання про застосування строку позовної давності та надати свої пояснення щодо обставин, викладених у позові.

З огляду на зазначене висновки судів про задоволення позову є передчасними.

Допущені судами при розгляді справи порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.