Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Касьяна О. П.,

суддів: Амеліна В. І., Остапчука Д. О.,

Дербенцевої Т. П., Попович О. В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийська пересувна механізована колона № 82", третя особа - Коломийська міська рада Івано-Франківської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, гаражем та знесення самочинно збудованих воріт, за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийська пересувна механізована колона № 82" на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2015 року,

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, у якому зазначав, що 16 вересня 2010 року він придбав нежитлову будівлю (гараж на 25 автомашин) по АДРЕСА_1 Актом від 01 вересня 2011 року він погодив межі земельної ділянки, на якій ця будівля розташована, із сусідніми землекористувачами, а 02 вересня 2011 року уклав із Коломийською міською радою Івано-Франківської області договір оренди цієї земельної ділянки.

Посилаючись на те, що Товариство з додатковою відповідальністю "Коломийська пересувна механізована колона № 82" (далі - ТзДВ "Коломийська ПМК № 82") та ОСОБА_4 встановили на проїзді до вказаної нежитлової будівлі ворота, чим перешкоджають йому вільно володіти та користуватися належною йому будівлею, просив зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом примусового знесення воріт за рахунок останніх та заборонити їм у майбутньому створювати будь-які перешкоди в користуванні проїздом спільного користування до гаража.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_4 та ТзДВ "Коломийська ПМК № 82" в особі директора ОСОБА_5 демонтувати за власний рахунок ворота з проїзду спільного користування по АДРЕСА_1, що ведуть до розташованої по цій вулиці нежитлової будівлі, належної ОСОБА_3, та в подальшому заборонити чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні проїздом спільного користування до нежитлової будівлі (гаража) за цією ж адресою.

У поданій касаційній скарзі ТзДВ "Коломийська ПМК № 82", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалені у справі судові рішення просить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що відповідачі самовільно встановили ворота на проїзді спільного користування по АДРЕСА_1, що ведуть до розташованої на цій вулиці нежитлової будівлі (гаража на 25 автомашин), належної позивачу, чим створили перешкоди для останнього в користуванні його власністю.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 16 вересня 2010 року є власником нежитлової будівлі (гаража на 25 автомашин) по АДРЕСА_1

Для обслуговування вказаної нежитлової будівлі 02 вересня 2011 року Коломийська міська рада Івано-Франківської області на підставі договору оренди надала в користування ОСОБА_3 строком на 10 років земельну ділянку площею 0,5656 га по АДРЕСА_1

Із кадастрового плану вказаної земельної ділянки вбачається, що встановлена межа від літ. "Г" до літ. "Д" є проїздом спільного користування (а. с. 12).

Відповідно до акта погодження зовнішніх меж землекористування в натурі від 01 вересня 2011 року всі межі погоджені, в тому числі і представником відповідача ВАТ "Коломийська ПМК № 82" в особі ОСОБА_5 (а. с. 14).

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що відповідачі порушили межові знаки земельних ділянок, самовільно зайняли частину земельної ділянки, яка є проїздом спільного користування, встановили металеві ворота та закрили їх на замок, чим створили перешкоди для позивача в користуванні його власністю.

Вирішуючи спір по суті та ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди виходили із того, що обставини, на які посилається позивач як на підставу свого позову, знайшли підтвердження у судовому засіданні. Зокрема, суди послались на висновок Коломийського МВ УМВС України в Івано-Франківській області від 29 грудня 2014 року, яким встановлено, що перешкоди ОСОБА_3 у проїзді до нежитлової будівлі здійснює ОСОБА_4 (а. с. 15).

Крім того, суди в основу висновку про підставність позову поклали і розпорядження міського голови м. Коломия від 29 січня 2015 року про ліквідацію перешкоди (металевих воріт) при заїзді на територію колишнього ВАТ "Коломийська ПМК № 82" по АДРЕСА_1 та недопущення директором товариства в подальшому перекриття проїзду (а. с. 105).

У той же час на порушення приписів ст. ст. 212- 214, 303 ЦПК України суди не перевірили, хто є користувачем земельної ділянки, на якій розташовані ворота; чи передбачено проїзд загального користування в місці розташування воріт; що це за ворота, коли і ким вони були встановлені; чи не є вони частиною огорожі земельної ділянки, яка передана у користування ТзДВ "Коломийська ПМК № 82", та яке їх цільове призначення; чи не завдасть демонтаж цих воріт шкоди безпеці діяльності товариства; не з'ясували можливі варіанти усунення перешкод позивачу у користуванні своїм майном, зокрема, шляхом надання йому ключів від цих воріт з метою безперешкодного проїзду до своєї будівлі та чи можливі альтернативні варіанти під'їзду позивача до нежитлової будівлі з огляду на те, що в акті погодження зовнішніх меж землекористування в натурі йдеться про наявність двох проїздів спільного користування (а. с. 14).

Будь-які висновки з цього приводу в судових рішеннях відсутні.

З огляду на зазначене висновки судів про задоволення позову є передчасними.

Порушення апеляційним судом при розгляді справи норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому постановлена у справі ухвала апеляційного суду не може вважатись законною і обґрунтованою та в силу вимог ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийська пересувна механізована колона № 82" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.